Шановні відвідувачі!

Наш проект потребує допомоги, будемо раді Вашій підтримці:
(Приват Банк)
5168 7427 3161 0352
Семенець Роман.
З повагою: Адміністрація сайту.

Print Friendly and PDF

postheadericon Мій Ганс – Їжак

Мій Ганс – Їжак

   Жив – був селянин; багато було у нього і грошей, і всякого добра; але хоча і був він багатий, одного йому бракувало, щоб бути цілком щасливим: не було в нього з жінкою дітей. Поїде він, бувало, з іншими селянами в місто, а вони й посміюються над ним, запитують, чому це в нього дітей немає.

Ось розсердився він одного разу і, повернувшись додому, каже:

— Хочу, щоб була у мене дитина, нехай вона буде хоча б їжаком!

   І ось народила йому дружина дитину, і була вона від голови до пояса їжаком, а далі хлопчиком. Як побачила вона дитину, злякалася і каже:

— Бачиш, це ти наврік.

А чоловік їй каже:

— Ну, що ж, тепер зробити нічого не можна, а хрестити хлопчика все одно треба; але в куми до нас, мабуть, ніхто й не піде.

Дружина каже:

— Та й імені йому іншого не даси, окрім як Ганс – їжак.

Коли його хрестили, то піп сказав:

— Його через колючки і в постіль не покладеш.

   І ось поклали вони за грубкою оберемок соломи, а на неї Ганса – Їжака. Годуватися грудьми матері він не міг, а то б поколов він її своїми голками. Так і пролежав він у запічку цілих вісім років; і ось набрид він батькові, і той одного тільки й бажав: щоб Ганс – Їжак мерщій помер. Але він не вмирав, а все продовжував лежати за пічкою. А на ту пору була в місті ярмарка, і селянин, збираючись туди вирушити, запитав у дружини, що їй там купити.

— Купи для господарства трохи м'яса та пару здобних булок, – відповіла вона.

   Потім запитав він робітницю, і вона попросила купити їй пару туфель та теплі панчохи. Нарешті запитав він:

— А ти, Ганс – Їжак, що хочеш?

— Тату, – сказав він, – привезіть мені волинку.

   Повернувся селянин додому, віддав дружині м'ясо та здобні булки, що купив їй на ярмарку, потім віддав працівниці туфлі і панчохи, нарешті поліз за грубку і дав Гансу – Їжаку волинку. Отримав Ганс волинку і каже:

— Батьку, сходіть тепер в кузню та попросіть підкувати мого півня, тоді поїду я звідси і ніколи вже більше назад не повернуся.

   Зрадів батько, що зможе його позбутися, і велів підкувати йому півня; а коли його підкували, сів Ганс – Їжак верхом на свого півня і поїхав; і взяв він з собою свиней і ослів, яких він збирався пасти в лісі. Як вони приїхали в ліс, велів він півневі злетіти з ним на найвище дерево, і сидів на ньому їжак і пас ослів і свиней, і сидів він так багато – багато років поспіль, поки стадо, нарешті, стало дуже велике; і батько з тієї пори так нічого і не знав про свого сина.

   А Ганс – Їжак все сидів на дереві і грав на волинці, – і що за дивовижна музика то була! Одного разу проїжджав повз король – він заблукав у лісі – і почув ту музику. Здивувався король і послав свого слугу, щоб той довідався, звідки це доноситься музика. Подивився слуга навколо – нічого не побачив, крім півника на верхівці дерева; а то був півник, на якому сидів Їжак і грав на волинці. Тоді король наказав слузі запитати у нього, навіщо він там сидить і як проїхати йому назад в своє королівство. Спустився тоді Ганс з дерева і сказав, що вкаже йому дорогу, якщо король йому пообіцяє і відпише то, що зустрінеться йому першим після повернення додому в королівському замку. І подумав король: "Це, мабуть, зробити мені буде легко, адже Ганс – Їжак грамоти не знає, і я можу написати все, що захочу." Взяв король перо і чорнило і написав щось; Ганс вказав йому дорогу, і король благополучно повернувся додому.

   Побачила здалеку королівна свого батька, зраділа, побігла до нього на зустріч і стала його цілувати. Тут він згадав про Їжака і розповів їй, що трапилося з ним у дорозі: довелося йому, мовляв, дати письмову обіцянку віддати перше що зустрінеться йому на шляху, а сидів той звір верхом на півні, як на коні, і чудно грав на волинці. Але на самій-то справі він написав, що він не повинен йому нічого віддавати, адже Ганс-Їжак читати не вміє. Дізнавшись про це, принцеса зраділа і сказала, що він правильно вчинив, – адже все одно вона ніколи б до нього в ліс не пішла.

   А Ганс – Їжак тим часом пас ослів і свиней, був веселий і сидів на дереві, граючи на своїй волинці. І сталося, що на ту пору проїжджав повз інший король разом зі своїми слугами і скороходами. Він заблукав у лісі й не знав, як йому назад додому вернулася, а ліс був великий і дрімучий. Почув він здаля прекрасну музику і питає у свого скорохода, що б це могло значити, і велів дізнатися, в чому тут справа. Підійшов скороход до дерева, подивився, бачить – сидить на верхівці півник, а Ганс на нього верхи всівся. І питає його скороход, що він там нагорі робить.

— Пасу своїх ослів і свиней. А що ви хочете?

   І каже скороход, що вони, мовляв, в лісі заблукали і не знають, як їм повернутися назад в своє королівство, – чи не може він вказати їм дорогу. Зліз Ганс – Їжак разом з півнем з дерева і каже старому королю, що дорогу йому він вкаже, якщо згоден він буде віддати йому те, що зустріне він першим після повернення додому, в свій королівський палац. Король на це погодився і розписався Гансу в тому, що виконає свою обіцянку. І поїхав Ганс – Їжак верхом попереду на своєму півні, вказав королю дорогу, і дістався той благополучно в своє королівство.

   В'їхав він у двір замку, і зустріли його з великою радістю. А була у короля єдина дочка, була вона красуня; ось вибігла вона першою батькові назустріч, кинулася до нього на шию, стала його цілувати та радіти, що її батько – старий додому повернувся. Стала вона його питати, де він так довго мандрував; і розповів він їй, що заблукав, мовляв, в лісі і, мабуть, тому б не повернувся, але проїжджав він через дрімучий ліс, і сидів на маківці високого дерева не те їжак, не те людина верхи на півні і чудно грав на волинці; він і допоміг йому вибратися з лісу і вказав дорогу; і пообіцяв він йому за це перше, що зустрінеться йому в королівському палаці, і це виявилася вона, – ось тому й стало йому так сумно зараз. Але вона пообіцяла йому, що з любові до нього піде за цього Їжака, якщо він з'явиться.

   А Ганс – Їжак пас своїх свиней, а у свиней народилися поросята; і стало їх так багато, що весь ліс був ними повний. І не захотів Ганс жити більше в лісі, і велів він передати своєму батькові, щоб очистили в селі всі хліви, так як з'явиться він з великим стадом, і кожен зможе різати тоді свиней стільки, скільки захоче. Почув це батько і зажурився: адже він думав, що Ганса – Їжака давно вже немає в живих.

   Сів Ганс на свого півня, погнав свиней в село і велів свиней тих колоти. Ох, яка пішла різанина та рубка…

Потім Ганс і каже:

— Батьку, веліть ви мого півника ще раз підкувати в кузні, а потім я поїду і весь свій вік не повернуся до вас назад.

   Велів батько підкувати півника і зрадів, що Ганс – Їжак додому повертатися не збирається.

   І поїхав Їжак в перше королівство; але король наказав, що коли хто верхом на півні приїде і буде притому грати на волинці, то повинні всі в нього стріляти, рубати його і колоти, щоб він не опинився в замку. Тільки під'їхав Ганс – Їжак до замку, як кинулися на нього з багнетами люди. Але він вдарив свого півня шпорою, перелітав через ворота й опинився біля королівського віконця; сів на віконце і крикнув, щоб король віддав обіцяне, а не то доведеться йому і дочці його з життям своїм розпрощатися.

   Став король свою дочку вмовляти, щоб вийшла вона до Гана і врятувала б і своє і його життя. Ось одяглася вона у все біле, і дав їй батько карету, запряжену шістьма кіньми, відпустив з нею добрих і надійних слуг і дав їй грошей і багато всякого добра. Сіла вона в карету, а Ганс – Їжак зі своїм півнем і волинкою сів поруч з нею; попрощалися вони з королем і поїхали. І король думав, що він вже більше її ніколи і не побачить. Але вийшло по іншому: тільки вони від'їхали трохи від міста, роздів її Ганс – Їжак, зняв з неї біле плаття і став колоти її до крові своїми голками і примовляти:

— Це тобі в нагороду за твою невірність; йди від мене, жити з тобою я не хочу, – і прогнав він її додому; і ось була вона зганьблена на все своє життя.

   А Їжак поїхав на своєму півнику і зі своєю волинкою далі, і приїхав він в інше королівство, до того короля, якому він шлях вказав. А король той велів, якщо з'явиться хто, схожий на Їжака, щоб вартові, пропустили його і щоб кричали всі "ура" і привели його в королівський замок.

   Як побачила його королівна, злякалася, – такий він був страшний на вигляд; але вона подумала: "Що ж тепер робити, якщо я батьку своєму дала обіцянку?" Прийняла вона Ганса – Їжака ласкаво та привітно, обвінчалася з ним, і довелося йому йти до столу королівському. Сіла вона з ним поруч, і стали вони їсти та пити. Ось настав вечір, і треба було вже їм спати лягати, і стало їй страшно його голок; але він сказав їй, щоб вона не боялася, що їй боляче, не буде; і він попросив короля, щоб поставив він чотирьох людей біля дверей на варті і щоб розвели вони велике багаття; і коли він увійде в опочивальню і стане спати лягати, то зніме з себе свою Їжачу шкуру і кине її у ліжку; і повинна стража підбігти і кинути ту шкуру в вогонь і не відходити, поки вона не згорить дотла.

   Коли дзвін пробив одинадцять, він відправився в опочивальню, скинув з себе Їжачу шкуру і поклав її біля ліжка; і з'явилася стража, швидко схопила її і кинула у вогонь. Коли вона згоріла дотла, звільнився він від чар і лежав тепер в ліжку, і був схожий на справжню людину, але було тіло у нього чорне, немов обпечене. Послав король за своїм лікарем, і той став натирати його різними цілющими мазями і бальзамами, – і зробився він білим, красивим юнаком. Побачила його королівна, зраділа; і на другий ранок піднялися вони радісні, стали пити та їсти, а потім вже і весілля зіграли.

І Ганс – Їжак отримав від старого короля все королівство.

   Минуло кілька років, і поїхав він зі своєю дружиною до батька і каже, що він його син. Але батько відповів, що немає у нього ніякого сина; був у нього, правда, син, та той народився їжаком з колючими голками і давно вже пішов мандрувати по світу. Але ось, нарешті, старий батько впізнав свого Ганса – Їжака, зрадів і відправився з ним в його королівство. Пробачив Ганс свого батька з матір’ю і стали вони разом жити поживати і добра наживати!

Додати коментар