Троє чорних принцес

   Було місто Остенд обложений ворогом, і ворог не хотів зняти з міста облогу до тих пір, поки не отримає з нього шістсот талерів відкупу. І ось було оголошено, що той, хто зможе їх надати, той і стане бургомістром. А жив там бідний рибалка; він рибалив в морі разом зі своїм сином; і ось з'явився ворог, захопив у полон сина і дав за це батькові шістсот талерів. Ось батько пішов і віддав їх господарям міста, і тоді ворог відступив, – і зробився рибалка бургомістром. І було всім оголошено, що хто не буде звертатися до нього "пан бургомістр," того піднімуть на шибеницю.

   А синові тим часом вдалося втекти з полону, і він зник у великому лісі на високій горі. Розкрилася гора, і потрапив він у великій зачарований замок,  були там стільці, столи і лави – все чорним покриті. І з'явилися три принцеси, одягнені у все чорне, – тільки обличчям вони були трохи білі; і сказали йому, щоб він не боявся, що нічого йому злого від них не буде і що він може звільнити їх від злого закляття. Він їм відповів, що він охоче б на це погодився, якби знав, що треба для цього зробити. Тоді вони сказали, що він цілий рік не повинен з ними говорити і не повинен на них дивитися; і якщо він хоче за це що-небудь від них отримати, так нехай скаже їм це зараз, поки вони можуть дати йому відповідь, і вони виконають його бажання. Він їм сказав, що йому дуже б хотілося відвідати свого батька. Вони відповіли, що він зможе це зробити, але повинен взяти з собою великий гаманець з грошима і красиво одягнутися, а через тиждень повернутися назад.

   І підняло його негайно на гору, і він вмить опинився в рідному Остенді. Але свого батька в рибальській хатині він уже не знайшов, і він став тоді питати у різних людей, куди подівся бідний рибалка, і люди йому розказали, щоб він так його тепер називати не смів, а не те потрапить він на шибеницю. Ось прийшов він до свого батька і каже:

— Рибаче, як це ви сюди забралися?

І відповів йому батько:

— Ви не смійте так мені говорити: якщо почують про те господарі міста, то ви потрапите на шибеницю.

   Він не повірив, щоб його могли за це підійняти на шибеницю. Але коли його вже присудили повісити, він сказав:

— Високоповажні панове, дозвольте мені в останній раз сходити в нашу стару рибальську хатину.

   І надів він там свою стару куртку і повернувся назад до господарів міста і каже:

— А тепер подивіться, будь ласка, хіба я не син бідного рибалки? Ось в цьому одязі я заробляв хліб своєму батькові й матері.

   І впізнали його тоді батько з матір'ю, випросили йому прощення і взяли його з собою в будинок. І розповів він тоді все, що з ним сталося: як потрапив він у лісі на високу гору і що гора та під ним розкрилася і він потрапив в зачарований замок, де все було чорним покрито, і з'явилися до нього три принцеси, і були вони одягнені у все чорне, тільки лиця були у них трохи білі, і сказали вони йому, щоб він нічого не боявся і що він може їх звільнити від злого закляття.

   І сказала тоді мати, що тут таїться щось недобре і що він повинен взяти з собою святу воскову свічку, запалити її і капнути принцесам на обличчя розтопленим воском.

   І ось він знову повернувся туди, йому було страшно, але він капнув воском на обличчя їм, коли вони спали, – і вони стали наполовину білі. Тоді всі три принцеси схопилися і сказали:

— Проклятий псисько, наша кров волає про помсту, і не народилася ще на світ та людина, яка змогла б нас звільнити від злого закляття; але є у нас три брати, вони закуті ланцюгами , вони їх розірвуть.

   І раптом піднявся страшний гуркіт і крик по всьому замку, і він ледве вискочив через віконце і зламав собі ногу, – а замок знову опустився під землю, і замкнулася за ним гора, – так ніхто і не знає, де цей замок подівся.