Ціп з небес

   Виїхав раз селянин на парі волів землю орати. Тільки виїхав він на поле – почали роги у волів рости. Ростуть і ростуть. Зібрався селянин додому їхати, і стали роги такі великі, що і в ворота не в'їхати. Але, на щастя, зустрівся йому м'ясник, і продав селянин йому своїх волів; зійшлися на тому, що він дасть м'ясникові міру ріпного насіння, а той заплатить йому за кожне насіння по брабантському талеру. Що й казати, добре продав!

   Прийшов селянин додому і поніс м'ясникові на спині цілу міру ріпного насіння. Але по дорозі він упустив з мішка одне зернятко.

   Сплатив йому м'ясник, як вони сторгувалися, все як годиться; а не впустив би селянин тої насінини, було б у нього ще одним брабантським талером більше. Ось повертається він додому, а за цей час виросло з того насіння дерево заввишки до самого неба. Селянин подумав: "Раз так підвернулося, дай-но подивлюся, що там нагорі ангели роблять; подивлюся на них хоч разок."

   Ось виліз він на саму верхівку, бачить – ангели там нагорі овес молотять, задивився він на них; дивиться і раптом бачить, що дерево, на якому стояв він, починає погойдуватися; глянув він вниз і побачив, що хтось його підрубує. "Якщо доведеться мені вниз падати, то буде погано мені," – подумав селянин, і не міг нічого кращого придумати, як набрати вівсяної соломи, що лежала в скирті, і скрутити з неї мотузку. Взяв він з собою мотику і ціп з неба і став спускатися вниз по мотузці. Потрапив він на землі якраз в глибоку яму, але, на щастя, захопив із собою мотику, вирубав він собі сходинки, піднявся по них наверх і приніс з собою ціп, щоб ніхто не міг сумніватися, що все, про що розповів він, є справжнісінька правда.