Редьярд Кіплінг
(1865-1936рр.)
Сторінки життя і творчості
Редьярд Кіплінг, англійський поет і прозаїк, лауреат Нобелівської премії (1907), народився 30 грудня 1865 року в Індії, в Бомбеї, де його батько, скульптор і декоратор, викладав у художній школі.
Більшу частину дитинства й отроцтва Редьярд провів поза стінами батьківського будинку. В шість років, його з сестрою було відправлено до Англії на виховання до далекої родички. Умови були нестерпними, замість обожнювання і ласки, яку отримували діти вдома від няньки – туземки, їх залякували й били. Мати, котра навідала дітей, побачила, що від нервових потрясінь хлопчик майже осліп. Вона забрала дітей до Індії. Але незабаром Редьярд знову їде до Англії, його помістили в коледж Вествард – Хо. Тут панував дух насильства й муштри, та підліток повірив у необхідність і користь уроків покори, він визнавав систему жорстокого виховання.
Кіплінгу ще не було й 17 років, коли він залишив Вествард – Хо не довчившись. В 1878 році Кіплінг вступив до військової школи. Оскільки він не проявив особливої тяги до навчання й не зміг заслужити собі стипендію, а батьки не мали змоги оплатити його навчання в університеті, батько добився для нього місця редактора в газеті.
Редьярд рано відчув письменницьке покликання; він швидко опанував мистецтво короткого оповідання і вражав авторською плідністю. Перша збірка оповідань «Прості оповідання з пагорбів» побачила світ у 1888 році в Індії. Про нього спочатку заговорили в Індії, згодом у метрополії. У Лондоні його оповідання були нарозхват. Кіплінг увійшов у літературу, коли їй необхідне було оновлення. У суспільстві росла потреба у новому герої, новій ідеї. Успіх Кіплінга сприймався, як успіх улюбленця Діккенса. Він писав про звичайних людей, але показував їх, зазвичай, у екстремальних ситуаціях, у незвичних обставинах, коли проступає сутність людини, відкриваються глибини небаченої досі сили особистості. Зі сторінок оповідань Кіплінга на читача ринув потік невідомого й неприкрашеного життя. Замість мальовничих описів Індії, котрі траплялися на сторінках модних авантюрних романів, читач побачив похмурі картини злиденності, дикунства, страждання. Він населив оповідання героями, котрі досі не отримали громадянства в англійській літературі. Це туземці, чиї звичаї та життєва філософія були дуже далекі від англійських ("Повернення Імрея", "Дім Садху", "Гробниця його предків"), котрі зворушують щирістю, відданістю і в цьому значно перевищують білих володарів ("Діспет", "Джорджі-Порджі"). Значну частину оповідань присвячено англійцям, що їх доля закинула в цей далекий і для більшості з них чужий світ. Кіплінг не прикрашає своїх співвітчизників. Груповий портрет "доброчинного товариства" справляє гнітюче враження: чоловіки обмежені й пихаті, жінки манірні й пустоголові. Колоніальне суспільство різноманітне. Зустрічаються і совісливі ідеалісти, котрі серйозно ставляться до своєї місії, але мало хто витримує випробування Індією. Виснажлива одноманітність колоніального життя, відірваність від звичної цивілізації, самотність призводили до трагедій, що про них розповів Кіплінг на сторінках своїх творів "Відкинутий", "Кінець шляху", "Берегти як доказ". Симпатії автора віддані "маленькій людині" у творах "Будівники мосту", "Вільгельм-Завойовник". З'являється добірка віршів, котра започаткувала славу "народного поета" – "Казармені балади".
90-ті роки – найплідніше десятиріччя у творчості Кіплінга. Воно було започатковане виходом першого роману "Згасле світло" (1891). У 1892 році Кіплінг надовго покидає Англію. Шлях Маленького Пілігрима лежить через Південну Африку, Австралію і Нову Зеландію. Звістка про смерть друга, американця Балестьє, у співавторстві з котрим було написано пригодницький роман "Наулахка", перервала подорож Редьяра. Він одружився з сестрою покійного, Кароліною і оселився у Вермонті. В Америці він пише знамениті "Книги джунглів" (1895).
Кіплінг добре знав індійський фольклор і черпав матеріал з глибокої скарбниці туземних казок і легенд. Крім того, автор сам творив свій власний фольклор і міфи про Індію. Його турбують проблеми природи й цивілізації, про місце людини на землі, котрі він вирішує у нетрадиційний спосіб.
У зеніті слави Кіплінг повертається до Англії, але в 1899 році його спіткало страшне горе – помирає його старша дочка. Знову починається кочівне життя, він їде до Південної Африки. З'являється роман про Індію "Кім", а згодом – "Казки просто так" (1902). Він створював їх у сімейному колі – Редьярд був ніжним батьком.
В останні роки творчі удачі Кіплінга стають все рідшими. Помер письменник 18 січня 1936 році, його поховано у Вестмінстерському абатстві, проте творчість цієї великої людини живе до сих пір.
Казки Редьярда Кіплінга
