Чи можна жінкам правду казати

   Один чоловік та хотів вивірити, чи можна жінкам правду казати. От він пішов у комору, ліг та й лежить, наче хворий, а жінка й питає його:
— Чого ти, чоловіче, лежиш?
А чоловік і каже:
— В мене таке, що не можна казать, а то ти скажеш кому-небудь.
— Та ні, не скажу.
— Е, ні, скажеш.
— Та ні-бо, не скажу!
Довго він не хотів казати, а тоді й каже:
— Та тільки ж нікому не кажи! У мене вилетіла з рота гава.
От жінка пішла по воду та й стріла свою куму, а кума й питає:
— А що, полегшало твоєму чоловікові?
— Е, де там полегшало. У його, тільки, кумочко, нікому не кажи, у його дві гави з рота вилетіло.
   Кума сказала, що нікому не скаже. Коли йде друга баба. От та кума й каже:
— А знаєте, у того чоловіка (як там уже його) три гави з рота вилетіло. Та тільки ж нікому, бабусечко, не кажіть.
   А та й сказала своїй племінниці, та й ще прибавила, а та ще комусь, так вийшло вже дванадцять гав. От уже всі на селі дізнались, думають, що ж це воно таке? Зібралась громада і кличуть його.
— Що це, кажуть, у тебе таке?
А він їм усе й розказав, як воно було.
— Це я, каже, хотів вивірить, чи можна жінкам правду казать – аж бач, як їм можна правду казать.

повернутися до: Українські народні казки⇒