Кривий вовк
Кривий вовк
Перед святим Миколаєм сходяться вовки на Чорну гору, там каже їм святий Миколай, котрий має що з'їсти за цілий рік. Був межи вовками і один кривий вовк. Він усе приходив останнім, а як прийде, то пхається на самий перед, аби йому святий Миколай сказав, що має з'їсти. Тоді Миколай каже:
— Іди, там пасеться стадо свиней, а межи ними є одно криве, то маєш з'їсти.
Приходить вовк, і свиням та й каже:
— Я це криве маю з'їсти.
— Добре, — кажуть свині, — але вперед викопай яму глибоку, а потому будеш їсти, бо з нас, свиней, світяться кості на великодні свята, а ти будеш кидати по полю? Потому, як з'їш, та й кості скидаєш у яму, прикидаєш їх землею та не будеш мати гріху.
Викопав вовк глибоку яму та й каже до свиней:
— Тепер я вже буду їсти.
Свині скинули його в яму, а самі утекли. Поки вовк виліз з ями, то вони були вже в селі.
Чекає вовк голодний цілий рік. Аж знов перед Миколаєм прийшов на Чорну гору. Перепхався він на самий перед і каже до святого Миколая:
— Скажи мені, що я маю з'їсти за цей рік?
Тоді Миколай каже до нього:
— Іди, там над ставом пасеться стадо гусей, а межи ними є одно криве гуся, та то маєш з'їсти.
Прийшов вовк над став і каже до гусей:
— О, це я криве маю з'їсти.
Тоді гуси кажуть до вовка:
— В нашого ґазди весілля, а ти як з'їш гуся, то ми будемо засмучені; уперед нам заграй, аби ми погуляли, а потому будеш їсти гуся.
Гуде вовк на губу, а гуси навколо нього крутяться; обкрутилися так два рази, знялися й полетіли, а вовк сам лишився.
Чекає вовк знов рік голодний. Перед святим Миколаєм прийшов він на Чорну гору і знов перепхався на самий перед. А Миколай каже до нього:
— Іди, там сама кобила пасеться, то маєш її з'їсти.
Прийшов вовк до кобили та й каже їй:
— Я тебе маю з'їсти.
Тоді кобила каже до нього:
— Мене ґазда лиш підкував, я ще навіть йому не відробила за підкови; розкуй мене, підкови склади, а ґазда прийде та й собі забере підкови. Тоді вовк бере задню ногу; лиш хотів зубами злапати підкову, а кобила ударила його ногою по голові. Вовк лиш перевернувся, а кобила побігла тим часом додому. Лежав він так дві годині, поки відійшов. Потом встав та й пішов в ліс.
Ішов чоловік рубати дрова; дивиться, іде той вовк. Він став тихо у корчі, взяв батога у руки та й чекає. Але йде вовк попри корч та й каже сам до себе:
— Ой, Господи, взяв би доброго батога та мене відшмагав дурного.
Як чоловік учув то, вискочив з корча і відшмагав вовка. Вовк настрашився і утік. Вибіг він у поле та й каже сам до себе:
— Ай, Боже, як ти на мене завзявся. Я лиш сказав, а ти вже й зробив!
