Як квітень до березня в гості їздив

   Колись давно покликав березень квітня до себе в гості. Квітень поїхав возом, а березень заходився та такого наробив, що мусив квітень додому повернутися: сніг, мороз, завірюха! — не можна возом їхати.

   На другий раз знову поїхав квітень до березня в гості, та на цей раз уже не возом, а саньми. Березень пустив тепло, сніг розтав, річки роз­лилися, — знову мусив повернутися квітень.

Зійшовся квітень з травнем і скаржиться:

— Скільки вже разів зриваюсь їхати до бе­резня в гості, та ніяк не доїду — ні возом, ні саньми. Поїду возом — зробиться зима така, що й осі пообмерзають, і колеса не крутяться; поїду саньми — теплінь така стане, що ні во­зом, ні саньми.

А травень і каже:

— Я тебе навчу, як доїхати. Зроби так: візь­ми воза, сани й човен, то тоді, напевне, доїдеш.

   Послухався квітень і, діждавшись слушного часу, зробив так, як порадив травень. Їде сань­ми, а на санях воза й човен везе. Березень дав тепло, і сніг розтав. Тоді квітень кладе сани й човен на воза і таки далі їде. Став знову мо­роз і сніг — квітень знов поскладав човен і во­за на саки. Далі розтав сніг, розпустило скрізь річки і не можна їхати ні саньми, ні возом. Тоді квітень склав на човен сани й воза і поїхав ще швидше по воді. Приїхав до березня в гості так, що той і не сподівався.

Здивувався березень та й патає:

— А хто тебе навчив, як до мене дістатися?

— Та, спасибі йому, травень порадив, як їхати.

Березень і каже тоді:

— Зажди ж ти, маю, я ще тобі крильця об­шмагаю!

То від цього й тепер часто в травні березневі морози бувають, бо березень і досі сердиться на травня.

повернутися до: Українські народні казки⇒