Як циган був адвокатом

   Жив собі один бідний чоловік. Мав пару мі­зерних коней, ними заробляв. Та мав він і пару лошат. Коли лошата виросли і стали кіньми, чоловік ку­пив собі бричку і став візником — возив панів. І поволі чоловік позбувся злиднів.

   Чоловіка знали всюди. І ніде не було такого заїзду чи корчми, щоб його не прийняли на ніч, не дали по­їсти на віру. Одного разу сталося так, що чоловік зайшов до корчмаря без грошей. Попросив їсти:

— Зваріть мені два яйця, дайте на стіл паленки, потім розрахуюся.

   Випив чоловік, закусив і пішов своєю дорогою. Сталося так, що не скоро вік знову завітав до тої корчми. А корчмар чекав, чекав, дочекатися боргу не міг і почав собі рахувати: «Я йому поклав на стіл пару яєць. З тих яєць вийшло б двоє курчат. Курчата виросли б і стали курми. Кури нанесли б тисячу яєць. Яйця я продав би. Дістав би за них вісімдесят золо­тих.  Виходить чоловік винен мені вісімдесят золотих».

І подав він до суду скаргу.

   Покликали візника на суд і розповіли йому. А того аж морозом вдарило — винен лише за паленку і двоє яєць, а тут такі гроші! Стоїть собі зажурений в коридорі, й раптом підхо­дить до нього циган.

— Чому ви, чоловіче, так журитеся?

Розповів бідолаха про свою біду.

— Та все одно мені не допоможеш! — чоловік мах­нув рукою.

— У вас є адвокат? — питає циган.

— Адвоката у мене нема!

— Вашим адвокатом буду я! — мовив циган. — Коли вас покличуть, все вислухайте, потім скажіть, що ваш адвокат прийде.

   Так і було. Почався суд, чоловікові присудили сплатити вісімдесят золотих.

— Ви щось маєте сказати? — питає суддя чоловіка.

Чоловік мовчить.

— Ви щось маєте сказати? — знову питає суддя чо­ловіка.

Чоловік мовчить.

— Та чому нічого не кажете? — сердиться суддя.

— Зараз має прийти мій адвокат. Він за мене від­повість.

Відчинилися двері, з'явився циган.

— Що ти, цигане, тут хочеш?

— Я адвокат підсудного.

— Якщо ти адвокат, то мав бути з самого початку судового засідання.

— Я не лише адвокат! Я і хлібороб.

— І хлібороб? А що робиш?

— Я ходив на поле глянути, чи зійшла варена картопля — посадила її моя жінка два тижні тому.

— Ти здурів? — питає цигана суддя.

— А з вареного яйця могли вийти курчата? — питає циган.

Тут суддя до корчмаря:

— Які яйця були покладені на стіл?

— Варені.

— Хто варив?

— Я.

— Ви, корчмарю, програли суд! Мусите заплатити ще й судові витрати.

   Візник подякував своєму адвокатові, й сьогодні іде возити людей, коли не помер. На вербі дзвінчик — нашій казці кінчик…