НА РОКОВИНИ ШЕВЧЕНКА

Колись нашу рідну хату

Темрява вкривала,

А чужа сусідська хата

Світлами сіяла.

 

Та минав ти, наш Кобзарю,

Чужії пороги,

Орав свою вбогу ниву,

Рідні перелоги.

 

Гомоніла твоя кобза

Гучною струною,

В кожнім серці одбивалась

Чистою луною.

 

Спочиваєш ти, наш батьку,

Тихо в домовині,

Та збудила твоя пісня

Думки на Вкраїні.

 

Хай же промінь твоїх думок

Поміж нами сяє,

«Огню іскра великого»

Повік не згасає!

 

Щоб між нами не вгасало

Проміння величне,

Ти поставив «на сторожі»

Слово твоє вічне.

 

Ми, як ти, минати будем

Чужії пороги,

Орать будем свої ниви,

Рідні перелоги.