Шановні відвідувачі!

Наш проект потребує допомоги, будемо раді Вашій підтримці:
(Приват Банк)
5168 7427 3161 0352
Семенець Роман.
З повагою: Адміністрація сайту.

Print Friendly and PDF

postheadericon В дитячому крузі

В ДИТЯЧОМУ КРУЗІ

***

На зеленому горбочку,

У вишневому садочку,

Притулилася хатинка,

Мов маленькая дитинка

Стиха вийшла виглядати,

Чи не вийде її мати.

І до білої хатинки,

Немов мати до дитинки,

Вийшло сонце, засвітило

І хатинку звеселило.

(1885)

***

Літо краснеє минуло,

Сніг лежить на полі;

Діти з хати виглядають

В вікна… шкода волі!

 

Діти нудяться в хатині,

Нудять, нарікають:

«І нащо зима та люта? —

Все вони питають.—

 

Он все поле сніг завіяв,

Хоч не йди із хати!

У замкнуті дивись вікна,

Ніде й погуляти!

 

Сніг з морозом поморозив

Всі на полі квіти…

Десь зима та не скінчиться!» —

Нарікають діти.

 

Ждіте, ждіте, любі діти!

Літо знов прилине,

Прийде мила годинонька,

Як зима та згине;

 

І заквітне наше поле,

І зазеленіє,—

Знов його весна прекрасна

Квіточками вкриє.

(1884)

***

«Мамо, іде вже зима,

Снігом травицю вкриває,

В гаю пташок вже нема…

Мамо, чи кожна пташина

В вирій на зиму літає?» —

В неньки спитала дитина.

 

«Ні, не кожна,— одказує мати,—

Онде, бачиш, пташина сивенька

Скаче швидко отам біля хати,—

Ще зосталась пташина маленька».

 

«Чом же вона не втіка?

Нащо морозу чека?»

 

«Не боїться морозу вона,

Не покине країни, рідної,

Не боїться зими навісної.

Жде, що знову прилине весна».

 

«Мамо, ті сиві пташки

Сміливі, певно, ще й дуже,

Чи то безпечні такі,—

Чуєш, цвірінькають так,

Мов їм про зиму байдуже!

Бач — розспівалися як!»

 

«Не байдуже тій пташці, мій синку,

Мусить пташка малесенька дбати,

Де б водиці дістати краплинку,

Де під снігом поживку шукати».

 

«Нащо ж співає? Чудна!

Краще шукала б зерна!»

 

«Спів пташині потіха одна,—

Хоч голодна, співа веселенько,

Розважає пташине серденько,

Жде, що знову прилине весна»

(1891)

***

Тішся, дитино, поки ще маленька.

Ти ж бо живеш навесні,

Ще твоя думка літає легенька,

Ще твої мрії ясні.

 

Мрія полине із думкою вкупці

Геть у далекі світа,—

Крил не втинай сизокрилій голубці,

Хай вона вільно літа!

 

Чи пам’ятаєш ти казку-дивницю,

Як то колись принесла

Тую цілющу-живущу водицю

Дрібна пташина мала?

 

Їй не страшні були дикі простори,

Скелі і хвилі морські,

Перелітала найвищії гори,—

Мала крильцята прудкі.

 

Так твоя думка швиденько полине,

Тільки їй волю даси,

І принесе з чарівної країни

Краплю живої роси.

 

І як приступить журба невсипуща

Та до серденька твого,—

Тая росиця цілюща-живуща

Буде живити його.

 

Хай же та мрія із думкою вкупці

Лине в незнані світа,—

Крил не втинай сизокрилій голубці,

Хай вона вільно літа!

(1891)

Додати коментар