ДІБРОВА

Діброва смутная все листячко ронила,

Додому у журбі клонилася чолом;

Зима, скрадаючись, повіяла крилом

І снігом-біллю білою її покрила.

Дібровонька тоді, шумлячи, зголосила:

«О зимо! Нелякай безрадісним кінцем!

Не покривай мене холодним тим вінцем,

Нехай моя пишає ще краса і сила!

Най гордим поглядом іще я подивлюсь,

Нехай у світлі багряниця ще палає,

Най світлом сонячним востаннє я нап’юсь

І пташка хоть одна ще заспіває!»

І перший сніг на вітті розтопивсь,

Неначе слізьми гіркими поливсь…

повернутися до: Вірші Олени Пчілки⇒

7 коментарів to “Діброва”