Баба жебруща

   Йде баба жебруща селом. Іде та й бачить, аж на призьбі перед хатою сидить дівчина та й плаче.

— Доню моя, а що тобі Бог дав?

— Ой, дав, бабуню, дав лиху долю на мою нещасну голову. Того і плачу! Відколи вийшла за того проклятого, то й оддиху мені нема. Б'є мене, бабуню, раз у раз, бодай його лиха година забрала!

— А ти, дочко, десь, певно, його лаєш?

— Ну а що ж! Господи, бабко, як лаю! Він б'є, а я лаю; він б'є, а я лаю! Не дочекався би той ледачий, щоб я йому змовчала.

— То чекай же, дочко, коли такі справи, то я тобі якусь пораду дам.

— Порадьте, бабко, порадьте, нехай вам Бог дає усе добре, а я вам дам і їсти, і пити, і полотенця на сорочку не пожалкую.

— То на ж тобі, дочко, ту пляшку з водою. Це вода не проста: брала я її за сім гір, за сім рік, в темному лузі під білим камнем у новий четвер. Пам'ятай же, доню, і не забудь, що я скажу: візьми цю воду та молись Господу, а як прийде твій чоловік і ти побачиш, що вже на бійку зривається, то набери нишком тієї води в рота та й тримай її, аж поки від нього нечиста сила не відступить. І промовляй подумки: Боже милосердний, як відступає чорна хмара від сонця, так зникни, пропади і розвійся твоя лиха доле та на твої вороги.

   Пішла баба жебруща, обійшла немало світу, була не в одному монастирі, пила не на одному празнику і через два або три місяці, молячись Господу Богу, знову прийшла до того самого села, до тої самої хати. Сидить молодиця на призьбі та й пісню співає.

— Ой, бабусю, пташечко моя! Дякую вам! Нехай вам Господь дає і з води, та і з роси! Я вам кажу, бабцю, тепер моє лихо як ножем відтяв. Прийде він до хати, то як заведем ми сварку, а я хутко воду в рот та й держу, а ні краплі не впущу! То, чуєте, бабко, яке диво! Неначе його якась сила одтягає од мене. Брязне батогом об землю та й сяде! Тепер між нами ніколи до бійки не доходить, аж моя голова вільніша!

— А бачиш, доню!

   Баба вийшла за ворота, насміхаючись, під пахвою несла буханець хліба, кусок сала і полотна на сорочку.

повернутися до: Українські народні казки⇒

2 Responses to “Баба жебруща”