Шановні відвідувачі!

Наш проект потребує допомоги, будемо раді Вашій підтримці:
(Приват Банк)
5168 7427 0439 9173
Семенець Роман.
З повагою: Адміністрація сайту.

Print Friendly and PDF

postheadericon Багач ненажера

Багач – ненажера

   Жив собі один великий багач. Одного вечора приліг багач спати. Та довго не міг заснути, бо все думав, що живеться йому важче, аніж цареві. «Чого цар збирає гроші в бідних, коли у нього і так досить багатства. А чому я мучу себе голодом, аби зібрати маєток? Якби я більше розбагатів, жив би і сам, як цар, і людям бідним допомагав би!» — говорить багатій сам із собою.

   Тут раптом щось шепоче багатієві на вухо: «Ось тобі торбина! Бери її і будеш дуже багатий! У торбині один срібний. Та як тільки його візьмеш, в торбинці з'явиться новий. Набери з торбинки стільки срібних, скільки тобі треба. Потім торбинку викинь в ріку. Тільки тоді, коли торбинка буде в річці, зможеш користуватися срібними. Поки торбинка буде у тебе, робити цього не смієш, бо всі срібні стануть камінцями».

   Багач мало не зомлів, слухаючи такі слова. Та швидко спам'ятався, дивиться, а коло нього справді лежить торбинка. Сунув туди руку і справді вийняв срібний. Відклав на постіль, сунув руку знову, а там ще один срібний.

— Ой, яке щастя привалило до мене! — промовляє багач.

   За ніч багатій вибрав з торбини цілу купу грошей. Вже світало, і він думав, що кине торбинку в річку і почне купувати за срібні все, що треба, почне допомагати й бідним.

   Та коли засвітило сонце, багач подумав: «Потерплю ще день, їсти не буду, грошей наберу більше».

   Чим більше було грошей, тим більше їх хотілося. Бере, бере з торбини багач срібні, відірватися від неї не в змозі. В хаті нічого, крім сухого хліба, нема, радий би щось купити поїсти, та не сміє йти від торбини. Вкусив хліба, пригасив голод, та й виймає гроші далі. І ніяк з торбиною не може розлучитися. Так минув тиждень, місяць, минув і рік. Багатій втішає себе одним: «Хто грошам був би не радий?»

   Став ненажера жити не краще, а ще гірше. Забув він про людей, про свої обіцянки, забув і про самого себе. Прямує з торбиною до річки, хотів кинути в воду, та тільки подумає, що не буде з чого вибирати срібняки, як повертається до хати й знову вибирає срібні.

   Постарів ненажера, знидів, зблід, а грошей брати з чарівної торбини не перестає.

Так і помер біля торбинки й купи срібних.

 

повернутися до: Українські народні казки⇒

Додати коментар