Чарівна лопата
Чарівна лопата
Був собі один чоловік. Любив він випити, погуляти. До того догулявся, що продав останню корову. Реве жінка, з хижі його проганяє. А він їй каже:
— Не журися, жінко. Якось ми з цього вийдемо. Лише ти мені поможи.
— Що тобі помагати? — розсердилася жінка. — Може, пити?
— Пити не пити, а під корчму треба буде тобі піти.
Розповів чоловік, що має жінка робити під вікном корчми, а сам зайшов до корчми.
— Мошку? Всіх пригощаю! — каже чоловік.
— А хто буде платити?
— Чарівна лопата. Ти наливай, а я збігаю за лопатою, — каже чоловік.
Доки Мошко всім поналивав, чоловік прибіг з лопатою. Поклав чоловік одну крону на лопату, висунув лопату за вікно і при казав:
— Лопато, подвої!
Затягнув лопату до корчми — а на ній уже дві крони, висунув лопату за вікно і приказав:
— Лопато, подвої!
Затягнув лопату до корчми уже з чотирма кронами. Вийняв із жеба десять крон, поклав на лопату, висунув за вікно і приказав:
— Лопато, подвої!
Лопата подвоїла і десятку. Увидів ото Мошко і каже:
— Іване! Може би, ти продав оту лопату?
Видить Мошко, що ґешефту не буде, почав поїти Івана, бо з п'яним легше стокмитися. Зробився Іван п'яним, співає, танцює.
— Іване, — каже Мошко. — То дурна робота: сюди-туди лопату сувати. Я тобі нараз дам шапку грошей — не мучся з лопатою.
— Добре! — погодився Іван.
Відміряв Мошко шапку грошей, дав Івану. А Іван передав Мошкові при свідках чарівну лопату. Мошко нараз почав перевіряти, чи не обманув його Іван. Поклав на лопату п'ять крон, висунув лопату за вікно і каже:
— Лопато, подвої!
Затягнув лопату до корчми — а на ній уже десять крон. Поклав Мошко на лопату сотку:
— Лопато, подвої!
Затянув лопату до корчми — а на ній уже двісті крон. У Мошка аж руки затряслися. Побіг до скрині, напакував мливча грошей, приніс і поклав на лопату:
— Лопато, подвої!
Затягнув лопату до корчми — а на ній нічого. Увидів те Іван і загойкав:
— Що ви, Мошку, наробили?! Лопата розсердилася, що ви такий зажерливий, і відібрала ваші гроші. Не знаю, чи буде вона тепер ще комусь служити.
А Іванова жінка з міхом грошей уже була дома. Через якийсь час прийшов з грошима й Іван. Тут і казці кінець.
