Чоловік, вовк, дикий кабан
і ведмідь

   Їхав чоловік із гаю. Зустрічають його вовк, ведмідь і дикий кабан та й кажуть:

— Ну, що ми тобі, чоловіче, скажемо?

— Кажіть,- каже чоловік.

— Ми, – кажуть, – силу маємо, позич нам хитрощей.

— Я б вам, братці, позичив, так дома висить на гачку. Знаєте що?

— А що?

— Я вас залишу, а сам з вовком піду додому по хитрощі.

Дійшов до дому і каже вовку:

— Отут ти почекай, а я піду у хату.

   Вовк залишився, а той чоловік пішов у хату, взяв зброю та й убив його. Тоді повернувся він у хату, набрав сала і ковбас і пішов туди — до коня. Прийшов туди, наклав вогню і пряже сало і ковбаси. Стало воно пахнути, а ведмідь і питає:

— Що це так пахне? Дай і мені!

А чоловік показує йому пальцем на кабана і каже:

— Ото, – каже, – воно. Піди його вбий! Ото з того таке смачне.

   Ведмідь, недовго подумавши, викрутив дуба та й убив кабана. От той чоловік бере його смалить, і тільки прижарить його, сало пригорить і запахне, а ведмідь і рве його.

— А, – каже чоловік, – почекай, поки засмалю!

— Хіба, – каже ведмідь, – ти мене прив'яжеш, а то я не втримаюсь: таке воно смачне…

От той чоловік його прив'язав до дуба і питає:

— А що, чи міцно я тебе прив'язав? Попробуй, чи вирвешся? Ведмідь попробував.

— Міцно, – каже, – тепер не вирвусь!..

От тоді чоловік узяв сокиру, убив ведмедя та тоді й каже:

— Оце вам усім трьом хитрощі.

повернутися до: Українські народні казки⇒