Чорт і хліб

   Мав один чоловік дванадцять синів. А до того мав дуже велике багатство. Так той чоловік як викохав тих дванадцять синів, дуже ними тішився. Уже прийшов час, аби їх женити. І зачав той чоловік із своєю жінкою розгадувати, де би їм жінки висватати. Але наймолод­ший син каже:

— Татку, є в тім і тім селі такий чоловік, що має дванадцять доньок.

   Як це їх тато лиш то вчув, зараз наказав синам запрягти коні, і поїхали обоє з жінкою до того села. І приїхали до того чоловіка, що має дванадцять доньок. Той чоловік прийняв їх за гості, і щось вони трошки погостилися. Аж нарешті каже той чоловік, тих синів тато, так:

— Я чув, що ви маєте дванадцять доньок, а я маю дванадцять синів. Чи не могли би ми їх побрати?

А той чоловік, тих доньок тато, каже:

— Чому! Як пан бог дасть, то будемо собі сватами.

   І зараз зробили собі вимову, аби за місяць було весілля. Поїхали собі родичі додому і зачали лагодити­ся на весілля. Вже прийшов час, що зачинається весілля. Рано, дуже раненько, посходилися сини, і зараз тато і мама дали їм благословеньство, і пустилися їхати до шлюбу. Але наймолодший каже так:

— Їдьте ви, брати, до шлюбу, а я залишуся, бо мені такий час зайшов, аби я лишився дома. А ви як візьме­те шлюб, то аби мені мою наймолодшу жінку привезли, я аж дома візьму шлюб.

   І так зробили брати. Поїхали до шлюбу, взяли шлюб і зараз по шлюбі пішли на обід. Вже по обіді щось повеселилися і зачали збиратися додому. Їдуть, а то дорога далека, і захопила їх у дорозі ніч. А та ніч була дуже темна, і не могли вже далі їхати, мусили ночувати на полі.

   Але чорт дуже був зависного ока на них, що дванад­цять братів та дванадцять сестер взяли собі за жінки. Та й вже десь, може, було коло опівночі, як уже добре весільні заснули, чорт так їх обмурував, що жодним способом не могли вирятуватися. І зараз чорт пішов до того наймолодшого сина, що лишився дома, гадав собі, що і його замучить. Але той наймолодший знав усе, що сталося в дорозі, зараз узяв хліб, виніс до сіней і поклав на замок. А сам вернувся назад до хати та й ліг собі на постіль. Чорт приходить і хотів розімкнути, пустився до замка, а хліб причепився йому до руки. Чорт тоді каже до хліба:

— А що ж ти за хліб?

— Я служу цьому ґазді, — каже хліб.

Чорт знову питається його:

— А добрий цей твій ґазда?

— Ей, де добрий? Вже ніхто такої муки не має ніде на світі, яку я муку в нього маю.

— А яка ж то мука в нього? Як він тебе мучить? — питає чорт.

— Отак мене мучить. Бере та й запрягає чотири воли в плуг, бере та й оре землю. А відтак бере мене та й розкидає по ріллі. Відтак залізними зубами мене поре. А як уже мене добре попоре, лишає мене в полі, а сам іде додому, так мені вже легше трошки зробить. І я починаю поволеньки вилазити з землі та й росту поволі догори. Але як я вже добре підріс і пожовк або побілів, мій ґазда зараз бере косу в руки та й рубає мене попри саму землю, і валить мене до землі. А відтак бере та й в'яже мене в снопи, і робить з мене копи. Потому бере мене на віз та й в'яже вужищем, та й везе додому, і кладе в скирти. А відтак скличе гайда­маків, та й скидають мене із скирти на землю, та й б'ють мене ціпами. Відтак бере та й віє мене, розділює мене від моєї одежі, і я вже голий стану. А потому бере мене та й сушить і підсіває, і везе до млина, і меле на муку. Відтак везе мене додому і сипле в корито, та й сипле води, завдає квасом, і я мушу киснути. Як я вже добре розкиснуся, він тоді бере мене та й місить. А відтак бере та й палить в печі, так що аж піч червона. Відтак бере та й мене в піч саджає, та й спече мене. А як уже мене спече, та й тоді бере та й мене їсть.

Як розповів хліб всю свою муку, чорт каже:

— Коли то такий твій ґазда, то я не маю що з ним зачіпатися.

   І пішов чорт та й розвалив мури, і випустив весільних. І вони щасливі повернули додо­му. Як прийшли брати з жінками і з родичами додому, та й привезли тому наймолодшу його дружину. І зача­ли йому розповідати, що мали в дорозі. А він їм каже так:

— Якби і я був з вами поїхав до шлюбу, то би ми були всіма загинули. А так я лишився дома, і пан бог то все перемінив.

   І пішли до церкви, і наймолодший син взяв шлюб із своєю нареченою. І жили собі з родиною спокійно аж до смерті.

повернутися до: Українські народні казки⇒