Шановні відвідувачі!

Наш проект потребує допомоги, будемо раді Вашій підтримці:
(Приват Банк)
5168 7427 0439 9173
Семенець Роман.
З повагою: Адміністрація сайту.

Print Friendly and PDF

postheadericon Два вовки

Два вовки

   Казка про вовків. Був собі вовк та такий уже старий, що ніде вже нічого не вполює. «Піду, — каже, — ляжу на дорогу, може, хто і переїде».

Ліг та й лежить. Коли це біжить молодий вовк.

— Здоров, дядьку!

— Здоров.

— А чого це ви тут лежите?

— Та не в силах уже і їсти здобути. А ти ж хто такий будеш?

— Та я такого-то роду, може, чули?

— Знаю, — каже, — славні були на весь рід; чи і ти ж такий?

— Ех, дядьку, я ще славетніший від них усіх; ось я вам зараз їсти здобуду.

   Побіг та прямо на отару. Побачили собаки вовка який хотів накинутись на овець та й за ним, а він навтяки, та й прямо до того місця де лежав старий вовк, добіг, перескочив через нього, а собаки на старого. Ледь – ледь старий вовк утік від собак, тай знову через деякий час прийшов на те місце і ліг на дорогу.

Аж ось біжить другий вовк.

— Чого це ви, дядьку, тут лежите?

— Та таке-то й таке, не здужаю вже і харчів собі дістати та й вирішив загинути.

— От я вас нагодую.

— Та мене вже один нагодував. Ти сам чий будеш?

— Та я такого-то роду.

— Е, ваші всі були лайдаки та злодії.

— Ні, дядьку, я не такий.

Аж ось їде чоловік кобилою і лоша біжить.

— Ідіть же, — каже, — дядьку, та ляжте у рів.

   Той пішов, приліг, а вовк молодий як наскочить на лоша, та й погнав його у рів, задавив, і відав старому вовкові .

 — Їжте, — каже, — дядьку.

   Чоловік кинувся за лошам, а той вовк до кобили, загриз і кобилу і потягнув її у ліс. Старий вовк втік від чоловіка з лошам і зустрів молодого в лісі з кобилою.

— Оце вам, — каже, — дядьку, надовго вам цих харчів хватить.

Та й пішов собі молодий вовк в ліс.

   Мораль цієї байки така: «не кожен смілий та відважний хто походить від знатного роду, та не всі боягузи та ледацюги з поганого роду!».

 

повернутися до: Українські народні казки⇒

Додати коментар