Шановні відвідувачі!

Наш проект потребує допомоги, будемо раді Вашій підтримці:
(Приват Банк)
5168 7427 0439 9173
Семенець Роман.
З повагою: Адміністрація сайту.

Print Friendly and PDF

postheadericon Гай – Гай

Гай – Гай

   Казка про чорта. Жив собі бідний чоловік. Мав одного сина — красивого й робітного хлопця. І чоловік любив працювати. Але бідність не могли осилити і жили у скруті.

— Гей, батьку, хватить!.. Піду я у світ і будете бачити, що знайду ліпшу долю.

— Добре, сину, йди.

   І хлопець зібрався в далеку дорогу. Батько провів його аж поза село. А там починався великий лісище.

Попрощався чоловік із сином і тяжко зітхнув:

— Та чи побачу ще тебе? Гай – гай!

   Як вимовив це слово, з'явився коло нього якийсь чоловік. Чорний, чорний і страшний! Каже:

— Я тут!

— А ми не кликали тебе, — сказав батько хлопця.

— Я не глухий, чув, як ти вигукнув: Гай – гай!

— То зі своїм сином я прощався, гай – гай, кажу, чи побачу я ще тебе, сину, за свого життя?

— Пробач, — говорить на те чорний, — сталася помилка. Але щоб знав: я керівник усіх нечистих сил і звуть мене Гай – гай. Коли ти вимовив це слово, я подумав, що ти мене кличеш.

І хоче йти геть. Та повернувся і спитав бідного:

— А куди ти виряджаєш сина, що аж сюди прийшов з ним прощатися?

— Йде у світ служити, бо вдома така скрута, що далі не можемо дати собі ради.

— А чи пустиш сина служити до мене? Тяжкої роботи він мати не буде, але біду відігнати можу: можете забагатіти.

   Батько налякався: до проводиря нечистої сили відпустити єдиного сина? Але тут сам хлопець втрутився у бесіду:

— Я, тату, беруся!

Гай – гай поплескав його по плечу:

— Такого мені легіня і треба! Я зроблю з нього царя! А ти, старий, щоб не знав біди, візьми оці гроші, — і дав біднякові мішок золота.

   Чорний із хлопцем за хвилину зник. А чоловік, зажурений, вернувся додому. Та чого сумувати: жити вже є з чого, з голоду не помре!

   А що сталося із сином? Гай – гай поніс його в далекий незнайомий край. Завів хлопця до свого палацу і наказує:

— Тут і будеш жити. Я ж говорив, що в мене не тяжка робота. Будеш собі в кімнаті сидіти і, що забагнеш, їсти й пити. Але виходити не смій; ні митися, ні стригтися, ні голитися тобі не дозволяю. Якщо витримаєш рік, по твоїй заслузі тобі заплачу. Чи пристаєш?

— Пристаю.

Гай – гай замкнув двері, і хлопець зостався в кімнаті один.

   Так перебув рік. За той час обріс, став дуже брудним. З'явився Гай – гай.

— Вірно ти служив. Можемо з тобою і розрахуватися. Але я просив би зостатися ще на один рік

— Та добре, зостануся, — погодився хлопець.

   Витерпів і другий рік. Тоді Гай – гай вмовив його, щоб побув і третій.

   Так хлопець три роки жив у нечистоті. Зробився з нього здоровий хлопчище, тільки страшно цуравий і такий нечистий, що аж почорнів.

— Такого слугу, — каже дідько, — я іще не мав.

   Тому не хочу тобі заплатити звичайною платою. Маю дяку тебе оженити. Даєш свою згоду?

— Та добре би й це діло зробити. Лиш хто піде за мене — такого немитого і зарослого?

— То не твоя жура. Ти візьмеш царівну і станеш багачем. Але, коли будеш уже сам собі паном, даси мені три задачі, які би я не міг виконати. Інакше пропадете — і ти і твоя жінка!

— Нехай буде!

Нечистий з радості аж підскочив:

— Тоді готуйся. Йдемо сватати.

— Неодягнений, нечистий?

— Так, слухай мене…

   Сіли у бричку і вирушили в путь. Стали перед високими царськими палатами. Гай – гай у сріблі – злоті пішов до царя. Привітався й каже:

— У мене є син. Я прийшов за нього сватати царівну!

А в царя на відданні були аж три доньки.

— Я дуже радий, — сказав сватачеві. — Але таке вже оце діло, хай кожна з дівчат відповість, любить чи не любить того легіня.

Цар закликав дочок і розповів, що прийшов сватач.

— А де молодий? — питають дівчата.

— Там, у бричці. Йдіть і подивіться…

   Наперед вибігла старша. Заглянула у бричку, а там сидить хлопчище — страшний, волохатий, одягнений у лахміття.

Повернулася до палацу й каже:

— Я його не хочу.

Побігла середуща, але і їй не сподобався.

— Бачиш, — каже цар, — твого сина не хочуть дівчата.

— А може, ще полюбиться третій?

— Хай іде, погляне, бо я своїх дочок силою не буду віддавати.

   Побігла й наймолодша. Хлопець сидить у бричці вже якийсь засмучений. Оглянула його з одного боку, з другого… «Хлопець ніби порядний, тільки би помити!» — подумала про себе. Повернулася до батька і сказала:

— Хороший молодий, мені подобається.

— Ну, бачиш, — засміявся до царя Гай – гай, — будемо сватами.

Сіли за гостину й домовилися, коли буде весілля.

   Гай – гай швидко відкланявся і повернувся з хлопцем до свого палацу. А вдома говорить:

— Наймолодша із царевих дочок засватана за тебе.

Подобається?

— Так!..

— Тепер три дні будеш лиш купатися.

   Коли хлопець вийшов з триденної купелі, став такий красивий леґінь, що любо було глянути на нього.

   А як убрався у парадне вбрання, всі почали казати, що такого хлопця пошукати ще треба!

— Тепер можемо їхати до царя на весілля.

   Повели з собою і музикантів, покликали поважних гостей. Словом, з'явилися в царя з великою громадою.

   А старшим царевим донькам не терпиться глянути у бричку. «Ану, який? — думають собі про нареченого. — Хоч посміються усі з нього!» Відхилились дверці, й вийшов такий леґінь, що старша аж зомліла. А середуща нараз схопилася за голову: від такого красеня відмовилася! Під вечір з жалю скочила у воду і втопилася. А за середущою і старша…

— Ну, — шепоче хлопцеві нечистий, — дві душі вже мої — це й твоя заслуга! Тепер сподіваюся, що скоро і третя — твоя наречена, дістанеться мені.

   Але хлопець тільки засміявся. Думає собі: «Пропав би ти, дияволе, я ж тобі знайду такі задачі, що голову на них поламаєш!»

   Смуток оселився у царських палатах: дві доньки загинули. Цар хилиться край столу, сльози течуть з очей. Але весілля треба вже справляти, коли почалося. А як відгуляли, Гай – гай посадив молодих у бричку і відвіз до себе.

— Ну, — говорить хлопцеві, — живи з жінкою в палаці — держава твоя! А через три роки я прийду.

   За той час придумай такі три доручення, які б я не зміг виконати.

І зник просто на місці.

   Наш хлопець почав царювати. Добре йому велося. Та час швидко минав. Скінчилися три роки, і Гай – гай — як з неба впав:

— Ну, легіню, час: давай таку задачу, щоб мені була не під силу.

   Хлопець вигадав: за одну ніч нечистий має поставити палац з чистого срібла – золота, а щоб до палацу вів кришталевий міст із височезними стовпами і на тих стовпах золоті пташки співали.

   Гай – гай пропав… А хлопець веселий, що вигадав нездійсниму річ. Але дружині не сказав нічого, яку домовленість має із нечистим.

   Зранку повставали і не впізнають, де вони знаходяться: замість старого палацу — золота палата, а від неї до царського двору веде чудовий кришталевий міст з високими стовпами, і на стовпах пташки золоті співають.

Не знає хлопець — чи радіти, чи журитися.

А пропасний знову перед ним:

— Початок є! Нічого ти не виграв. Давай другу роботу.

Хлопець уже сердито:

— Всі гори у державі за одну ніч мусиш розрівняти, з них золото, срібло і каміння зносити сюди в купу! А на тому місці, де стояли гори, має зеленітися засіяне поле!

— Ще тяжча задача, — сміється Гай – гай.— Та не біда, щось будемо робити.

   Рано встають і бачать: гори десь пропали, навколо палацу лежать купи золота, срібла і каміння… На тому ж місці, де стояли гори, зеленіє поле.

   Тепер хлопець злякався. Нечистий виконав такі тяжкі задачі! Вже лиш одна зосталася.

— Що з тобою? — стривожилася жінка. — Така краса сталася, а ти не радієш!

Він розповів про свою угоду із Гай – гаєм…

— Зосталася остання задача. Якщо і ту виконає, нам буде кінець!

Жінка подумала і каже:

— Знаєш що? Сховайся. А як прийде сюди Гай – гай, я з ним поговорю!

З'явився нечистий:

— Де молодий цар?

— Він чогось задуманий, пішов на прогулянку. До вечора, може, й не повернеться. Якщо вам щось треба, скажіть, я зроблю.

— Дай нову роботу — мушу її зробити ще сьогодні.

— А моя задача буде правоплатна?

— Це однаково…

   І молода жінка, вже недовго думаючи, вирвала свій кучерявий волос:

— Бачите цей волосок? Треба його вирівняти. 

Мусить бути прямий, як стріла!

Гай – гай засміявся. Взяв волос за два кінці й легенько натяг:

— Готова робота. Твій волос прямий!

— Ану пустіть його!

Пустив, а волос ще більше скрутився.

— Треба, щоб став рівний!

   Гай – гай пробував всяко. Як добре намучився, вдарив себе рукою по чолі і каже:

— Та я ж бачив, як ковалі залізо нагрівають, а тоді вирівнюють!

І всунув волос у вогонь. А той лиш зашкварчав.

— Такий ти силач?! — сміється з нього жінка. — Тоненький волосок — і той не зміг вирівняти. 

Забирайся з хати!

   Гай – гай, як побачив, що втратив діло, вдарив собою об землю й розсипався на порох. І в цей час воскресли ті сестри, що втопилися.

— Ну, ходи сюди, — покликала жінка чоловіка. — Третя задача пішла в нашу користь. І запам'ятай: прислів'я про жінок, що в них довге волосся, а короткий розум, —  неправильно вигадане.

І відтоді добре жили.

   Старші сестри також віддалися, і всі живуть собі щасливо.

На вербі дзвінчик, нашій казці кінчик.

 

повернутися до: Українські народні казки⇒

Додати коментар