Хитрий мужик
Хитрий мужик
Був собі чоловік, ну, в нього хліба не стало, а жнива були, сухо було так, що змолоти ніде було. Ну, і поїхав він до другого млина, до такого, що хоч і сухо буває, то він не стає. Іде дорогою й думає: «Як би тут збрехати, щоб перепустили?» А там завізно було, повен млин натаскали, черга йому прийшлася б аж через тиждень. «Дай, каже, збрешу, що в мене батько на лаві лежить, то пропустять».
Ну, приїхав і сказав, що в нього батько на лаві лежить, — його й пропустили. Повиносив він, на віз поскладав, закурив люльку та й сів коло вогню, а його й питають:
— Чого ж ти сидиш, ти ж казав — батько на лаві лежить?
— Я, — каже, — покинув батька, батько спав на лаві.
Ті обурилися:
— Ну, ми ж йому зробимо!
Взяли сховали хомута. Він запрягати, дивиться — хомута нема. Він прив'язав коня до воза та й знов увійшов у млин, сів коло вогню та й каже:
— Я нічого не буду робити, тільки так зроблю, як мій батько робив.
Ті знов подумали: «Може, він що знає». Взяли та й знов положили хомута на віз. Вийшов він, дивиться, а хомут лежить, та й став запрягати, а його й питаються:
— Що б же ти зробив, якби тобі хомута не віддали?
— А що б, — каже, — я б так зробив, як і мій батько: моєму батькові так було, що вкрали в нього хомута, так він взяв, розпоров сіряка та зробив хомута та й приїхав додому.
— Ох чоловіче, який ти хитрий!
