Шановні відвідувачі!

Наш проект потребує допомоги, будемо раді Вашій підтримці:
(Приват Банк)
5168 7427 0439 9173
Семенець Роман.
З повагою: Адміністрація сайту.

Print Friendly and PDF

postheadericon І туди гаряче, і туди боляче

І туди гаряче, і сюди боляче…

   Жив собі в одному міс­ті багатий купець. Та такий жаднющий, такий загребущий — все йому було мало. І було в того купця прислуги чотири.    Трудяться ото слуги на нього від зорі до зорі, не розгинаючи спини, а купцеві все таки здається, що за день вони зробили мало.

   Об'явив купець по місту, що дає сто талярів тому, хто візьметься подовжити день. Почув про це один селянин, пішов до купця.

— Кажуть, що ви, паночку, шукаєте такого чолові­ка, який подовжить день. Хочу запитати вас, чи прав­да. Бо тепер тих брехунів розвелося стільки, що кинь палицю — в брехуна потрапиш…

— А ти можеш подовжити день? — питає купець.

— Бігме, що можу! — й оком не моргнув селянин. — Оце недавно я одному дідичу таку машину змайстру­вав, що сама його годує, поїть, роздягає, ще й казочки на сон розповідає…

Радіє купець, аж руки потирає:

— Гаразд, як зробиш і таку машину, що подовжить день, — сто талярів твої.

— Добре, спробую, — дав згоду селянин, — тільки цю машину самому панові і доведеться крутити.

— Що ж, — купець почухався за вухом, — як треба, то треба. Аби тільки день зробився довшим…

   Селянин узявся за роботу. Зробив три великі дере­в'яні колеса, прикріпив на осі, приробив крила, мов до вітряка, корбу приладнав — машина готова!

— Тепер, паночку, крутіть, — і селянин показав на корбу. — Увечері я прийду за грішми.

   Радий чи не радий, взявся купець за ручку. Колеса завертілися, зашуміли, загули. Крутить годину, дві, аж геть заморився. Ох, і важка робота! А тут ні зупи­нитися, ні перепочити, бо день умить скоротиться зно­ву! У поті чола трудиться купець та все на сонце поглядає. А воно не дуже, поспішає сідати на спо­чинок.

Коли це приходить отой селянин, що змайстрував машину.

— Ну, паночку, як? — питає й посміхається.

— Що ж, гроші твої… День таки довший став… Та чи не можна, чоловіче, аби крутив хтось інший? Я б ще грошей не пожалів…

— Чому не можна, паночку… — каже селянин. Але тоді день більшим не буде.

Купець махнув рукою:

— І туди гаряче, й сюди боляче. Нехай день зали­шається таким, як був досі!

 

повернутися до: Українські народні казки⇒

Додати коментар