Шановні відвідувачі!

Наш проект потребує допомоги, будемо раді Вашій підтримці:
(Приват Банк)
5168 7427 0439 9173
Семенець Роман.
З повагою: Адміністрація сайту.

Print Friendly and PDF

postheadericon Калинова сопілка

Калинова сопілка

   Був собі дід та баба. У діда дочка, і в баби дочка. От і пішли вони в гай по ягоди. Так дідова збирає та й збирає, та й назбирала повну миску, а бабина візьме ягідку, то і з'їсть. От і каже дідова:

— Ходімо, сестро, додому, поділимось.

От ідуть та йдуть дорогою, а бабина говорить:

— Ляжмо, сестро, відпочиньмо.

   Полягали, дідова, втомившись, заснула, а бабина взяла ніж та й устромила їй у серце, та викопала ямку, та й поховала її. А сама пішла додому та й каже:

— Дивіться, скільки я ягід назбирала. А дід і питає:

— Де ж ти мою дочку діла?

— Іде ззаду.

Коли ж ідуть чумаки та й кажуть:

— Станьмо, братця, от тут відпочинемо.

   Та й стали. Глянуть — над дорогою могила, а на могилі така гарна калина виросла! Вони вирізали з тієї калини сопілку, та й став один чумак грає, а сопілка говорить:

 

Ой помалу-малу, чумаченьку, грай,
Та не врази мого ти серденька вкрай!
Мене сестриця з світу згубила —
Ніж у серденько та й устромила.

 

А другі кажуть:

— Щось воно, братця, значить, що калинова сопілка так промовляє.

От прийшли вони в село та й натрапили якраз на того діда:

— Пусти нас, діду, переночувати, ми тобі пригоду роскажемо.

   Він їх і пустив. Тільки вони увійшли у хату, зараз один сів на лаві, а другий став біля нього та й каже:

— А ну, брате, вийми сопілку та заграй!

Той вийняв. Сопілка і говорить:

 

Ой помалу-малу, чумаченьку, грай,
Та не врази мого ти серденька вкрай!
Мене сестриця з світу згубила —
Ніж у серденько та й устромила.

 

Тоді дід каже:

— Що воно за сопілка, що вона так гарно грає, що аж мені плакати хочеться! А дайте, я заграю!

Він йому й дав. А та сопілка говорить:

 

Ой помалу-малу, мій таточку, грай,
Та не врази мого ти серденька вкрай!
Мене сестриця з світу згубила —
Ніж у серденько та й устромила.

 

А баба, сидячи на печі:

— А дай, лиш сюди, старий, і я заграю!

Він їй подав, вона стала грати, — сопілка й говорить:

 

Ой помалу-малу, матусенько, грай,
Та не врази мого ти серденька вкрай!
Мене сестриця з світу згубила —
Ніж у серденько та й устромила.

 

   А бабина дочка сиділа на печі у самому куточку. І злякалась, що дізнаються. А дід і каже:

— А подай їй, щоб заграла!

От вона взяла, аж сопілка їй відказує:

 

Ой помалу-малу, душогубко, грай,
Та не врази мого ти серденька вкрай!
Ти ж мене, сестро, з світу згубила —
Ніж у серденько та й устромила!

 

   Тоді-то вже всі дізналися, що сталося. По дідовій дочці обід поставили, а бабину прив'язали до кінського хвоста та й рознесли по полю.

 

повернутися до: Українські народні казки⇒  

Додати коментар