Казка

   Був собі дід та й баба — мали курочку чор­неньку — знесла яйце біленьке. Прийшла припусничка з'їла до кусничка: дід журиться, баба журиться.

Приходить пацюк до діда, питає його:

— Ой дідоньку, дідоньку! Скільки я до тебе приходив — ще ти так ніколи не журився!

А дід йому:

— Ой пацюченьку, пацюченьку! Був тут дід та й баба. Мали курочку чорненьку — знесла яйце біленьке. Прийшла припусничка — з'ї­ла до кусничка. І дід журиться і баба журить­ся.

А пацюк відповідає:

— Ну, то я буду рохкати!

Ліг він під пліт — рохкочє. А пліт до нього:

— Ой пацюченьку, пацюченьку! Скільки ти під мене лягав — ще ти ніколи так не рохкотав!

Відповідає пацюк:

— Ой плотоньку, плотоньку! Був тут дід та й баба, мали курочку чорненьку — знесла яйце біленьке. Прийшла припусничка, з'їла до кусничка. А дід журиться, і баба журиться, і я рохкочу.

А пліт каже:

— Ну, то я буду хитатись!

Хитається пліт, аж тут сідає на нього сорока, говорить:

— Ой плотоньку, плотоньку! Відколи я на тебе сідала, ще тебе ніколи таким не видала!

А пліт відказує:

— Ой сороченько, сороченько! Був тут дід та й баба, мали курочку чорненьку — знесла яйце біленьке. Прийшла припусничка, з'їла до кусничка. І дід журиться, і баба журиться, і пацюк рохкоче, і я хитаюсь.

А сорока мовить:

— Ну, то я собі ногу зломлю!

Зломила собі ногу. Прилітає над воду — вода до неї обзивається:

— Ой сороченько, сороченько! Відколи ти мене пила — ще ти собі ніколи ногу не зло­мила!

А сорока до неї:

— Ой водонько, водонько! Був тут дід та й баба, мали курочку чорненьку, знесла яйце біленьке. Прийшла припусничка, з'їла до кус­ничка. І дід журиться, і баба журиться, і па­цюк рохкоче, і пліт хитається, і я собі ногу зломила.

А вода каже:

— Ну, то я зроблюся червоною.

   Зробилася вода червоною. Аж тут прихо­дить попова кухарка з коновками воду брати, дивиться — вода червона. Вона й питає:

— Ой водонько, водонько! Відколи я тебе брала, ніколи ти червоною не бувала.

А вода відповідає:

— Ой кухарочко, кухарочко! Був тут дід та й баба… Мали курочку чорненьку — знесла яйце біленьке. Прийшла припусничка, з'їла до кусничка. І дід журиться, і баба журиться, і пацюк рохкоче, і пліт хитається, і сорока со­бі ногу зломила, і я червоною зробилась!

А кухарка каже:

— Ну, то я коновки порозбиваю!

   Та й з тим телевх коновками до землі! Вер­тає додому. А там попадя варила обід для по­па — галушки в котельчику. Несе вона той котельчик з галушками через хату та до ку­харки :

— Ой кухарочко, кухарочко! Скільки ти по воду ходила, а ще ти ніколи коновок не роз­била!

А кухарка відповідає:

— Ой попаденько, попаденько! Був тут дід та й баба. Мали курочку чорненьку — знесла яйце біленьке. Прийшла припусничка, з'їла до кусничка. І дід журиться, і баба журиться, і пацюк рохкоче, і пліт хитається, і сорока собі ногу зломила, і вода червоною зробилась, і я коновки розбила.

А попадя каже:

— Ну, то я котельчик з галушками посеред хати оберну!

   Та й бевх котельчиком посеред хати. Аж тут надходить піп — та до попаді:

— Ой попаденько, попаденько! Скільки ти галушки варила — ще ти ніколи котлика не збила!

А попадя до нього:

— Ой попоньку, попоньку! Був тут дід та й баба. Мали курочку чорненьку, знесла яйце біленьке. Прийшла припусничка, з'їла до кусничка. І дід журиться, і баба журиться, і па­цюк рохкоче, і пліт хитається, і сорока собі ногу зломила, і вода червоною зробилась, і наша кухарка коновки розбила, і я горнець з галушками перекинула посеред хати!

А піп тоді:

— Ну, то я свою хату запалю!

Вхопив головешку, вибіг та й запалив хату.

повернутися до: Українські народні казки⇒