Кінська сила

   Був ґазда і мав дуже худого коня. Доки кінь був молодий, то робив, а як постарівся, ґазда узяв та й нагнав. Іде той кінь лісом та й здибає лева. Лев каже до коня:

— Ану поборімся.

Кінь каже:

— Знаєш що? Ходім до скали та й там поборемося.

   Прийшли вони до скали. Кінь був підкований, як ударить копитами в скалу — аж іскри посипалися. Тоді каже до лева:

— Ану, чи ти так можеш?

   Лев як ударив лапами, аж скала стряслася, але іскри не сипалися так, як від коня. Тоді лев відійшов за кілька корчів, здибає вовка та й каже до нього:

— Видиш, брате, тут є такий звір, що як ударить копитами у скалу, аж іскри посипляться.

— Я таких їм, — каже вовк.

   Але вовк не видів коня, бо був менший, а лев бачив, бо був більший, Тоді лев каже до вовка:

— Ану я тебе підійму та будеш бачити.

   Лев узяв вовка в лапи, підняв його, як стиснув його лапами та й задушив. Тоді лев вовка питається:

— А що, видиш?

   Вовк навіть не відзивається. Поклав його лев на землю, дивиться, а він мертвий. Тоді лев каже:

— Видиш, який ти дурний, ще і не бачив, та вже умер, а якби ти побачив, що би було?

повернутися до: Українські народні казки⇒