Коржик

   Був собі дід та баба, та була в них курочка ряба; та пішла на тічок, та знайшла колосок. Понесла в хату: «Спечи, бабо, корж».

   Вона спекла та й вийняла, положила на лаві. Він з лави стрибнув:

— Лови мене, — каже, — стара бабо, по хаті.

Вона ловила, ловила — не піймала. Він із хати та в сіни:

— Лови мене, — каже, — старий діду, по сінях. Ловила мене стара баба по хаті, а ти, старий діду, по сінях.

Ловив, ловив — не піймав. Із сіней викотився надвір:

— Лови мене, — каже, — кусь – пес, по двору. Ловила мене стара баба по хаті, старий дід по сінях, а ти, кусь – пес, по двору.

Ловив, ловив — не піймав.

Він побіг на тічок:

— Ловіть мене, молотники, по току. Ловила мене стара баба по хаті, старий дід по сінях, кусь – пес по двору, а ви, молотники, по току.

Ловили, ловили — не піймали.

Він із току та на тин:

— Лови ж тепер мене, котику, по тину. Ловила мене стара баба по хаті, старий дід по сінях, кусь – пес по двору, молотники по току, а ти, котику, потину.

Ловив, ловив — не піймав.

Він побіг на лід:

— Ловіть мене, прачки, по льоду. Ловила мене стара баба по хаті, старий дід по сінях, кусь – пес по двору, молотники по току, котик по тину, а ви ловіть мене, прачки, по льоду.

Ловили, ловили — не піймали.

Він побіг у степ:

— Ловіть мене, пастухи, по степу. Ловила мене стара баба по хаті, старий дід по сінях, кусь – пес по двору, молотники по току, котик по тину, прачки по льоду, а ви ловіть, пастухи, по степу.

Ловили, ловили — не піймали.

Вів побіг у ліс:

— Ловіть мене, лісничі, по лісу. Лови­ла мене стара баба по хаті, старий дід по сінях, кусь – пес по двору, молотники по току, котик по тину, прач­ки по льоду, пастухи по степу, а ви ловіть мене, лісни­чі, по лісу…

Вони піймали… та й з'їли…

повернутися до: Українські народні казки⇒