Круглячок

   Жили недалеко від лісу дід з бабою та й ма­ли вони двох внучат — хлопчика і дівчинку. От одного разу захотілося дітям піти в ліс по квіти та гриби. Баба з дідом кажуть:

— Ідіть, тільки не заходьте далеко, а то вас відьма – змія з'їсть.

   Пішли діти та не послухали стареньких. Ідуть лісом, збирають квітки — там гарна, а там ще краща! І зайшли вони далеко – далеко в ліс. Бачать — коло пенька стоять червоні черевички. Дівчинка вступила в них — і-і-і… понесли вони її, як вітер. Побіг за нею хлопчик, та не догнав її.

   Іде він та й журиться, куди занесло його се­стричку і що йому скажуть дома, та коли ди­виться, стоїть на галявині кругленька хатка. Підійшов він до хатки, а з неї вийшов круг­ленький чоловічок та й питає його, чого він такий зажурений. Хлопчик про все йому роз­казав, а чоловік і каже:

— От зараз підемо поїмо та й вирушимо в дорогу. Я знаю, де твоя сестричка.

   Заходять до хатки, а в хатці все – все кругле: вікна круглі, стіл круглий, стільці круглі, піч кругла, ліжко кругле, скриня кругла, а чоло­вічок круглий зветься Круглячком.

   Поїли вони, попили. Круглячок скоманду­вав — і хатка полетіла. Летіли вони довго чи не довго, аж зупини­лися коло великого замку, де жила відьма – змія. Вийшла вона до них назустріч, а Круг­лячок питає її:

— Де ти поділа дівчинку? Хутко віддай!

   А змія не хоче. Бачать вони, що без хитро­сті не виграєш у неї нічого. От і каже чолові­чок:

— А купи – но у нас хатку!

Змія каже:

— Треба її обдивитись, що воно за товар.

   Зайшла вона в хатку, а Круглячок скоман­дував, щоб хатка крутилася швидко – швидко. Коли зупинив, питає відьму – змію:

— А що? Віддаси ключі від тої хати, де дів­чинка сидить?

Змія не хоче.

   Тоді він знову як закрутить хаткою! Не ви­тримала змія, викинула через віконце в'язку ключів і закричала:

— До лиха мені така хатка! Заберіть своє дівчисько, воно у підвалі!

Узяв Круглячок ключі, дав хлопчикові й каже:

— Швиденько відмикай підвал!

   Відімкнув хлопчик підвал, а там сидить ба­гато – багато неслухняних дітей. І його сестрич­ка з ними. Усіх їх до відьми – змії принесли чер­воні черевички. Випустив хлопчик усіх дітей на білий світ. А Круглячок тим часом каже відьмі – змії:

— Де ти сховала червоні черевички?

— Навіщо вони тобі? — питає змія.

— Віддай їх зараз же мені, щоб ти ними ді­тей не заманювала!

— Не віддам!

— Швидше, швидше крутись, хатко! — скомандував Круглячок, і хатка закрутилась, як дзига.

Не витримала відьма – змія та як за­кричить :

— Забери, забери їх собі! Вони у моїй світ­лиці! І хатку свою забери. Не треба мені та­кого товару! У мене вже голова крутиться від цієї хатки!

   Побіг хлопчик до відьминого палацу, від­чинив його, забіг до світлиці, дивиться, а там стоять червоні черевички, що його сестричку забрали. Забрав їх хлопчик і віддав Кругляч­кові.

   Тут Круглячок спинив хатку, а відьма – змія звідти вилетіла, мерщій сховалася у палац, зачинилася і більше не виходила.

   А діти зайшли в хатку і полетіли з Кругляч­ком на його галявину. Звідти й додому пішли й пообіцяли Круглячкові без дозволу так дале­ко в ліс самим не ходити. Було у них дома вті­хи чотири міхи.

   А Круглячок зостався у своїй хатці. І чер­воні черевички він у скриню сховав, щоб відь­ма – змія ними до себе дітей не заманювала.

Отакий він молодець, і нашій казочці кінець!

повернутися до: Українські народні казки⇒

One Response to “Круглячок”