Крижане серце
Крижане серце
Жив собі один майстер. Займався майстер тим, що створював різні речі зі снігу та льоду, і продавав їх на ринку ― то крижаних зайчиків виструже, то снігових пампушок напече. І ось якось одного разу майстер зробив зі льоду крижане серце і поніс його на базар продавати.
― Серце, крижане серце, ― вигукував майстер. ― Кому потрібне крижане серце!? Підходьте, купуйте!
― І справді, кому потрібне крижане серце? ― дивувався народ. ― Воно ж з льоду. Холодне.
― А раптом комусь і стане в нагоді, ― відповів майстер.
Так і трапилось. Підійшов до майстра якийсь чоловік і купив крижане серце. А чоловік цей виявився ні ким іншим, як королем країни, в якій жив майстер. Він давно вже втомився правити країною й вирішив, що якщо його серце буде крижаним, то й життя його стане простішим.
Надії короля виправдалися ― крижане серце короля охололо до всіх справ королівства. Від цього жити в королівстві стало важко, й народ охопив смуток. Засуджених почали карати більш жорстоко, ніж вони того заслуговували. Закони посилилися. Податки виросли. Люди обідніли. Адже країною правив король, у якого було крижане серце.
Та от якось знайшовся сміливець, котрий дуже захотів допомогти людям тієї країни, і тому вирішив викрасти у короля його крижане серце. Сміливець проникнув до королівських покоїв і забрав скриньку, в який зберігалося крижане серце короля. Відкрив сміливець скриньку, заглянув усередину, й побачив, наскільки чудове крижане серце! На крижаному серці ― ні єдиної подряпини сумніву, не відбивалося на ньому ні краплини жалю. Воно сяяло холодом. І подумав тоді сміливець: «Саме таке серце мені потрібне! З крижаним серцем сміливець стане безстрашним! Ніяка перешкода не зможе мене зупинити. Що за величні подвиги можна звершувати, якщо матиму крижане серце!»
І залишив сміливець крижане серце собі. Тільки от сталося зовсім не так, як гадав сміливець. Сумніви і жаль, що зазвичай живуть в людському серці, хоча іноді і перешкоджають сміливим вчинкам, але й зупиняють від нерозсудливості. Тому з крижаним серцем сміливець перетворився не на безстрашного, а на лиходія. Крижане серце лиходія не відчувало болю інших людей, тому вчинками колишнього сміливця, а нинішнього лиходія, стали керувати неприязнь та ворожість. І тепер все, що би він не робив, було злим.
Почув про крижане серце один купець. «Ой, і дорого ж його можна продати, і багато грошей на ньому заробити», ― гадав купець. Прийшов він до лиходія і запропонував за крижане серце багато – пребагато золота. Сумнівався лиходій, чи продавати йому крижане серце. Але аж надто багато пропонував купець золота, тому лиходій і продав крижане серце купцеві. Подивився купець на крижане серце і побачив, що виблискує воно як коштовний камінь. «Не стану продавати крижане серце, залишу таку красу собі!» ― вирішив купець.
Змінило крижане серце і купця. Якщо раніше бідним людям купець міг щось віддати задарма, то тепер він навіть сміття просто так не викидав, а намагався продати. Заломив купець за свої товари захмарні ціни. Обдирав людей, забирав у них останні гроші за товар, що був їм дуже необхідним. Став купець жадібним до грошей і багатства, і заради копійок готовий був брехати і обманювати. З часом від купця відвернулись не тільки друзі, але й сім’я. Так би й жив купець на самоті і в жадібності, якби не злодюжка. Позаздрив злодюжка купцеві, пробрався до нього вночі і викрав крижане серце. Тільки не знав злодюжка, у що він вплутався. Крижане серце змінило і його. Якщо раніше злодюжка крав тільки хліб, щоб не померти з голоду, то тепер крижане серце штовхало злодюжку на більш серйозні злочини. Злодюжка перетворився на розбійника. Та не просто розбійника, а страшного розбійника. Страшний розбійник чинив страшні розбої, й чимало людей страждало від нього.
І ось змилостивився король тієї країни над своїм народом. Оскільки у нього вже не було крижаного серця, то захотів він простим людям допомогти. І видав король указ, що хто спіймає страшного розбійника, той отримає від короля в нагороду неймовірні багатства.
Зголосився на цю справу сміливець. Раніше, коли сміливець мав крижане серце, він був лиходієм. Тепер сміливець став розуміючим і співчуваючим до чужих бід. Без крижаного серця наміри його стали благородними, а справи ― добрими.
― Я спіймаю страшного розбійника і зупиню його, щоб він нікого не ображав, ― виголосив сміливець. ― Але ніяка нагорода за це мені не потрібна.
Відправився сміливець на пошуки страшного розбійника.
Дорогою йому зустрівся купець.
― Ось тобі на прожиття трохи грошенят, ― запропонував сміливцеві купець.
Без крижаного серця змінився купець, і знову розщедрів.
― Купи собі все необхідне і зупини страшного розбійника.
Подякував сміливець купцеві і відправився на пошуки далі. Довго гнався сміливець за страшним розбійником. А коли, нарешті, впіймав, то насамперед відібрав у нього крижане серце і розтрощив на дрібні шматочки, щоб більше крижаним серцем ніхто не міг спокуситися.
З тих пір люди тієї країни заборонили майстру робити крижані серця. А замість цього доручили йому вирощувати квіти. Прекрасні квіти майстра прикрашали всі свята і приносили радість. І з того часу в тій країні всі жили в мирі та злагоді.
