Шановні відвідувачі!

Наш проект потребує допомоги, будемо раді Вашій підтримці:
(Приват Банк)
5168 7427 0439 9173
Семенець Роман.
З повагою: Адміністрація сайту.

Print Friendly and PDF

postheadericon Лебідь, щука і рак

Лебідь, щука і рак

   Плавав лебідь на воді понад берегом; зігнув­ши шию, дивився у воду. Пливла мимо щука, зупинилась і питає:

— Скажи, будь ласкавий, де ти буваєш, ко­ли річка замерзає?

— А навіщо тобі знать?

— Та я хотіла на зиму куди – небудь утекти, а то під льодом задихаюся без свіжого повіт­ря.

— Я на зиму лечу звідси в теплий край та й живу там до весни.

— Візьми і мене з собою — сказала щука.

— А чого ж, про мене — все одно, хочеш — так подамось разом, веселіше буде.

Почув їхню розмову рак і каже:

— Візьміть і мене!

— Ну так що ж, хочеш — вирушай і ти з на­ми; гуртом веселіше буде; діждемо осені, я вам тоді скажу, коли летіти.

   Лебідь, бач, думав, що як вони плавають у воді, то вміють і в повітрі літати. Минуло літо, настала осінь, лебідь і каже:

— Ну, пора летіти у вирій, збирайтеся на завтра, після обіду рушимо в дорогу.

Щука сказала ракові. Рак подумав і каже:

— А як же ми, сестро, будемо на сухопутті жити без їжі? Давай візьмемо з собою на доро­гу харчів, щоб нам вистачило до теплого краю.

— А як же ми візьмемо? — спитала щука.

— Та давай складемо харчі на візок, упря­жемось в нього і подамось. Запросимо і лебедя за компанію, він нам поможе, втрьох потягнем за собою харчі.

   Рак і щука добули воза, насукали з трави посторонків і чекають лебедя. На другий день прилетів лебідь і каже:

— Ну, ви тут готові? А то я вже лечу!

— Готові, готові, тільки ти, будь – ласка, по­можи нам віз везти; давай ми всі троє впряже­мось і подамося.

— Добре, чіпляйте посторонка мені за ногу.

   Рак прив'язав лебедя за ногу. Свого посто­ронка взяв у клешні, а щука за третього учепи­лася зубами.

— Ну, разом! Рушай!

   Рак шарпнув назад, хвостиком замелькав, щука стрілою розігналась у воду, на глибину, а лебідь, замахавши крилами, рвонувсь угору; обірвались усі посторонки, не дали возові ходу.

   Хто з них був винен, а хто прав, цього ніхто не знав і судити їх ніхто не став. Тільки жаби добре насміялись і немало дивувалися, чого рак і щука не за своє діло брались.

 

повернутися до: Українські народні казки⇒

Додати коментар