Лисиця і кіт

   Якось у лісі зустрілися лисиця з котом. Кіт вклонився низенько й мовив:

— Добридень, лисичко – сестричко. Як ся маєш у тяжкі часи?

   Лисиця подивилася на котика згорда й не знала чи варто йому відповідати. Вона крикнула:

— Як ти смієш, дурню, про таке мене питати?! Котюга нещасний! Ти вчений хоч трохи?

— Та вчений, лисичко…

— Хто тебе вчив?

— А біда, лисичко.

— Що вмієш робити?

— Ну, скочити на дерево і врятуватися від собак, коли вони женуться за мною.

— Все то є дурниці… Я, ото, добре вивчена. А мало того, маю мішок хитрощів. У тебе їх немає і ніколи не буде. Ходи зі мною й дечого навчишся…

Раптом показався мисливець із собаками.

   Кіт скочив до дерева, видряпався по стовбуру і сховався між гіллям. Лисичка – сестричка попала собакам в зуби. Кіт гукнув із дерева:

— Пані лисице, розв'яжіть мішок із хитрощами!

   Лисичка не озвалася, бо вже не було як: язик задубів, очі посоловіли.

повернутися до: Українські народні казки⇒