Мудра баба
Мудра баба
Йшла одного разу дорогою стара баба. Побачила на землі сумку, підняла, подивилась. А в сумці — гроші. Подумала собі баба: «Не візьму я цих грошей, бо гроші — гріх і смерть!» І кинула сумку знову на землю.
Слідом за бабою йшли два міліціонери. Як помітили на дорозі сумку з грішми, здивувалися.
— Ба, чому баба гроші не взяла? — каже один.
— Бо дурна, — каже другий.
— А може, баба щось знає? — питає перший.
— Доженемо її, узнаємо! — відповідає другий.
Побігли за старою, догнали, питають.
— Бабо, чому ви пройшли повз сумки з грішми і не взяли її собі? Може, ви дуже багаті?
— Небагата я, небожата. Не маю й на сіль…
— Та чому ви не взяли собі бодай половину?
— Грошей мені не треба. Гроші — смерть!
Міліціонери розсміялися.
— Та чи не казав я тобі, що баба не сповна розуму, — сміється міліціонер.
Мабуть, дід бив бабу по голові мішком, — сміється другий.
Стара жінка пішла собі дорогою, а міліціонери сіли на великого каменя й почали ділитися грішми. Коли вже поділилися, захотілося їм випити. Старший каже молодшому:
— Тут тобі сотня! Біжи до села, купи горілки і якоїсь закуски.
— Охоче! — сказав молодший, побіг швидко до корчми.
Сидить старший біля грошей, милується новими сотнями й думає собі так: «Яке велике щастя! Куплю собі маєток, оженюся й буду паном. Буду жити без жури…»
Тримає в руках сумку міліціонер, дивиться на неї жадібними очима й думає: «Добре б покласти до кишені всі грошики. Чому я мушу ділитися з молодшим? Я ж перший помітив на дорозі бабу з сумкою?»
І надумав вбити того, що пішов.
А тим часом молодший повертався з горілкою. Він теж пошкодував грошей, що припадали старшому. І вирішив. «Всиплю я до пляшки отрути». Так і вчинив.
Як тільки він прийшов, а старший на нього з багнетом! Вбив товариша. Лежить мертвий міліціонер на дорозі, старший дивиться на нього. Стало йому не по собі. Взяв і випив трохи горілки. І тут сам упав мертвий.
До чого тільки жадність призводить!
