Наше багатство
Наше багатство
Повновидий місяць стояв високо на небі й посилав на землю своє чисте проміння; ясне лице його заглядало у віконце малої, але білої та чепурної хатини. В тій хатині жила вдова Катерина з дочкою Оленкою. Мати Оленки мала тільки невеличку хатину, город та садок вишневий перед вікнами. Вона мусила тяжко працювати на хліб, проте доводилося бідувати, й не раз голод і холод заглядали до убогої оселі. «По сльоті погода, по журбі радість настає, — казала вдова часто, — а у кого є така добра дитина, як у мене, той не знає ще горя».
Оленка справді була добра дитина. Матір свою любила, старших шанувала, зі всіма у злагоді жила. Знаходила вона час і до школи ходити, й одягатися чепурненько, й матері в роботі помагати. Коли місяць глянув до них у віконце, мати й доня вже впоралися з роботою. — Мамо, — сказала Оленка, — там надворі так гарно, піду послухаю, як соловейко щебече.
Сіла вона на призьбі коло хати, а в садочку соловейко тьохкав, аж луна йшла. Місяць, задумавшись, став на небі, мовби й він заслухався того співу, а вітерець тихесенько розмовляв з деревами, начебто боявся перебити солодку пісню соловейкову.
Довго сиділа Оленка, дивлячись на красу світу. Вже аж мати, не діждавшись її, покликала:
— Іди, доню, до хати, бо час уже й спочити.
Але Оленці не те на думці було:
— Ще хвилинку, — просилася вона. — Сядьте, мамо, та заспівайте якоїсь пісні. Дивіться, як тут гарно та любо кругом. Любо мені слухати, як соловей щебече, та ще любіше стає на серденьку, як почую пісню вашу.
Мати всміхнулася, сіла коло коханої доні та й стала співати всяких пісень: і веселих, і журливих, і про козаків. У Оленки аж личко паленіло, аж очиці блищали з радощів.
— Мамо, — запитала нарешті Оленка, — чи в кожнім краю всі люди мають такі гарні пісні, як наші?
— У кожнім краю, кожний народ має свою мову й свої пісні, — відповіла мати. — Так уже на світі ведеться, що кожній людині наймиліша та мова, якої дитиною ще від матері навчилася: найдорожча й найкраща та пісня, з якою мати колисала. Мова й пісня — це правдиве багатство кожного народу.
