Шановні відвідувачі!

Наш проект потребує допомоги, будемо раді Вашій підтримці:
(Приват Банк)
5168 7427 0439 9173
Семенець Роман.
З повагою: Адміністрація сайту.

Print Friendly and PDF

postheadericon Пан, що був конем

Пан, що був конем

   Це було давно, ще за панщини. В одному селі жив пан. Він був дуже багатий, але злий і жорстокий. Економів підбирав таких, що не жаліли людей, виконували кожну панську примху. Бо ж відомо, що пани, як пани, а економи — собаки.

   Раз економ розгнівався на одного бідняка і намовив свого пана, щоб наказав йому привезти з лісу дрова. А в того бідного і віз латаний – перелатаний, і коні такі, що лиш ребра видно. Але що міг злидар робити, подався до лісу. Прийшов до лісника і дає картку від економа. А той показує йому таку гору колод, що вистачило б на чотири вози з сильними богатирськими кіньми. Сів бідняк на пеньок, зажурився, а потім гірко заплакав. Приходить до нього сивий дідусь і питає:

— Чого ти, чоловіче, плачеш?

   Бідняк підвів голову і розповів про своє горе. Дідусь пожалів його і сказав:

— Не журися, їди за мною.

   Попрямували вони буковим лісом і дійшли до одної скали. Залізли всередину, а там стайня, в якій повно коней. Усі вони добре вгодовані, аж блищать, але з людськими головами.

— Бери того, — показав біднякові дідусь. — Запряжи його, бий, якщо не слухатиме. А як відвезеш дрова, то коня знову приведеш сюди.

   Селянин узяв коня, запріг, вибрав доброго батога, бо кінь хоч і сильний був, проте лінивий. Як припече чоловік коня раз і вдруге, він лише фурчить та ірже, трохи потягне віз і стане. Бідняк як вдарить ще дужче, кінь знову, вигинаючись, йде далі.

   Через деякий час віз із колодами був у панському дво­рі. Економ як глянув, скільки бідняк дров привіз, то очі аж на потилицю вилізли від здивування. Далі зирк на коня — а кінь з людською головою. Як вітром понесло його до пана. Пан вийшов на ґанок, подивився — і зомлів. Ледве привели його до пам'яті. Пан питає бідняка, звідки в нього той кінь, — бо то був отець того пана. Селянин ска­зав:

— Я не винен, що економ злий на мене. — І розповів усе, як дістався йому кінь.

   Пан наказав гайдукам віддубасити економа, а бідняка попросив відвести коня туди, звідки взяв.

   Кажуть, що пан недовго після цього прожив. Помер наглою смертю і теж, мабуть, конем став. Бо й він був такий, як і його батько: тримав злих економів, за будь – яку провину, а то й даремно бив, катував людей. Тому нічого дивуватися: людські сльози боком виходять.

 

повернутися до: Українські народні казки⇒

Додати коментар