Панська ковдра

   Один пан дуже любив збиткуватися із своїх слуг. Мусив когось набити, бо без того вночі не міг спати. Аби причепитися, він завжди щось вигадував.

   Одного разу в місті купив коротку ковдру. Ліг на ліжко, накрив со­бі ноги і гукнув слузі:

— Накрий мені голову!

Слуга потягнув ковдру, накрив голову, але розкрив ноги.

— Накрий ноги! — заверещав пан.

   Слуга потягнув ковдру з голови й накрив йому ноги. Пан зірвався з ліжка, схопив палицю, що була в кутку, і — гайда маслувати бідного слугу. Коли побив добре, ліг і заснув.

   А якось у нього наймився один русин, якого називали Василем. То був сильний і розумний парубок.

Увечері пан ліг і крикнув:

— Василю, йди сюди, накрий мені ноги!

Слуга накрив.

— Василю, накрий голову!

Василь потягнув ковдру й накрив йому голову, але ого­лив ноги.

— Василю, накрий ноги… Василь узяв палицю з кутка і — трась пана по ногах.

Пан натягнув швиденько ковдру на ноги й крикнув:

— Василю, накрий мені голову!

Василь — трась його по голові.

— Досить! — каже пан. — Завтра піду на ярмарок — куплю довгу ковдру.

І справді купив, бо новий слуга не любив панських жартів.

повернутися до: Українські народні казки⇒