Пес і вовк

Голодний вовк зустрів пса.

— Добридень, брате. Як справи?

— Не скаржуся на життя. Служу в господаря. Голодним не сиджу.

— Знайди й мені службу, — попросив вовчисько.

— Добре, вовчику, знайду.

— Але таку, щоб поблизу — вівці.

— Ходімо.

Ідуть селом. Вовк придивляється до пса.

— Від чого в тебе, песику, позначка на шиї?

— Від нашийника, вовчику. Я цілими днями прив'я­заний до буди.

— На ланцюгу? — здивувався вовк.

— Так, та й на досить грубому.

Вовчисько зупинився:

— Ні, песику, не хочу служити.

— Чому ж?

— Бачиш, один мудрець сказав, що з усіх клопотів треба вибирати собі найменший.

повернутися до: Українські народні казки⇒