Піддурена ворона
Піддурена ворона
Ворона літала над селом і схопила на току курча. Курча було чимале, уже в пір'ячко вбиралось. Ворона з поживою полетіла в ближній лісок, сіла на дерево невисоко від землі і почала довбати курча. Побачила лисиця, захотілось їй молоденької курятинки. Підійшла до дерева, обійшла навкруги нього разів з два і все позирала на ворону, а далі почала морочити їй голову:
— Яка ж ти гарна птиця! Я ніяк на тебе не налюбуюсь. Що за носик, що за хвостик! А пір'ячко… Від сонця аж блищить! Я думаю, така красуня орла і то привабить. Недарма ти їси такий ласенький кусочок. По всьому видно, що у тебе має бути ангольський голосочок!
Ворона умліла від похвальби, забула й про курча, котре у дзьобі тримала; роззявила рот і крикнула:
— Так! Так!
Курча впало додолу, а лисиця схопила його і гайда.