Помста лиса над вовком

   Всі звірі вибрали собі лева за царя, вовка за його за­ступника, а лиса за доктора. Раз захворів цар і почав так сильно ревіти, аж почало з дерева листя обпадати. І вся звірина йшла дивитися на царя, який він дуже хворий. Лише лис довго не приходив, хоч був доктором. Через те вовк почав лиса обмовляти:

— Видиш, — каже, — царю, коли яка гостина, то лис тут перший, а тепер, як ти хворий його тут немає.

   А лис почув, як його вовк обмовляв, прийшов і він до царя та поклонився. Лев почав на нього нападати з гнівом:

— Я тут хворий смертельно, а тебе нема?

А лис на те відповідає:

— Я, царю, трудився і вишукував ліки, бо я знав, що ти дуже хворий. Та ще один лік був би потрібний, якого я без твого дозволу не можу дістати і від якого ти зараз вилікувався би. Треба би з вовка стягнути шкіру; коли б ти в неї завинувся, зараз став би здоровим!

   Всі звірі почали з вовка шкуру стягати, аж на вовку по­чали смертельні поти виступати. Тоді лис сказав йому:

— Не будеш нікого більше перед царем обмовляти!

повернутися до: Українські народні казки⇒