Правдиве Слово та Пастух
Правдиве Слово та Пастух
Далеко – далеко, так далеко, що пішки не дійти, майже біля самого краю землі стояло місто. У цьому місті жили злі люди, і ходила про це місто погана слава: всі називали його злим містом.
Жителі злого міста були не тільки злими, а й жадібними, брехунами і шахраями, злодіями і розбійниками. Навіть правителі в місті правили по-злому. І називався це місто Злобень.
Якось, у злому місті Злобені захотіло поселитися Правдиве Слово. Але так, як у місті цінувалися брехня і обман, то Правдивому Слову там притулку не знайшлося. Саме – самісіньке, без рідних і друзів, никалося воно, бездомне, і не знало, де голову прихилити.
Люди в Злобені обходили Правдиве Слово стороною, приймати його чи здружитися з ним не хотіли ― боялися. Ходили чутки, що якщо хто запросить Правдиве Слово до себе або потоваришує з ним, то почне говорити правду, припинить підкорятися злим законам і стане хорошим. А хорошим бути в Злобені ― злочин.
Багато жителів Злобеня Правдиве Слово просто зненавиділи ― їм було простіше жити в обмані, ніж у правді. Простіше було пліткувати, красти, воювати, аніж дарувати, любити і прощати. Так, зморене і самотнє, ходило Правдиве Слово від будинку до будинку і просило, щоб надали йому притулка.
У той день, коли Правдиве Слово не впустили і в останній будинок на околиці міста, воно вирішило залишити Злобень. Вийшовши за міські ворота, Правдиве Слово випадково зустріло бідного Пастуха, котрий випасав отару.
Пастух, як і Правдиве Слово, завжди був на самоті. Вдалині від злих законів, він мало з ким зустрічався і плітками Злобеня не цікавився. Пастух не зовсім був схожий на інших жителів Злобеня, тому, коли побачив Правдиве Слово, дуже йому зрадів.
― Давай жити разом, ― запропонував Пастух і прихистив Правдиве Слово у себе.
З тих пір як Правдиве Слово оселилося у Пастуха, Пастух змінився і став ще менше подібний до своїх співгромадян. Тепер Пастух говорив тільки правдиві слова, чинив чесно і набагато старанніше працював. Піде він на ринок продавати шерсть ― а його, як зазвичай водиться у Злобені, намагаються обманути, хочуть заплатити менше, ніж слід, або обмовляють його товар. Раніше б Пастух промовчав, взяв ті копійки, що дають, і повернувся б назад до отари. Але зараз, після зустрічі з Правдивим Словом, мовчати Пастух не міг.
― Обманювати ― погано! ― заявляв він. ― Не гоже ображати інших. Не можна недоплачувати і відбирати зароблені чесною працею гроші!
― Ми завжди так робимо, ― відповідали Пастуху. ― Чому це ти перечиш?
― Мені Правдиве Слово відкрило істину, що обман ― це кепсько і неправильно, ― відповідав Пастух.
Як почули люди в Злобені, що Пастух потоваришував з Правдивим Словом, стали його уникати, ігнорувати і від усюди гнати. Якщо раніше жив Пастух бідно, то тепер занепав і став майже жебраком.
― Позбудься істини, ― пропонували йому жителі Злобеня, ― і станеш жити краще. Адже правдою ситий не будеш! Щоб прожити, потрібно обманювати, обкрадати, обмовляти. А якщо ні ― занепастишся в своїй бідності!
Однак Пастух від істини відмовлятися не став. Він зібрав свої мізерні пожитки і покинув Злобень.
І пішов Пастух мандрувати по землі, проголошувати Правдиве Слово. Прийде в якесь місто чи селище, стане на центральній площі і розповідає людям про те, що потрібно чинити по совісті, не ображати інших, не красти, не обманювати; про те, що важливо одне одному допомагати, прощати помилки, один одного підтримувати і поважати.
Іноді Пастуха проганяли, іноді ні, але прислуховувались неохоче, а приймати його не хотіли зовсім. Так ходив Пастух від селища до селища, від міста до міста, пройшов безліч доріг і зустрів безліч людей, поки нарешті не опинився в місті під назвою Благін.
Як і в інших місцях, зупинився Пастух на центральній площі і став проголошувати Правдиве Слово. На диво, в Благіні люди Пастуха не проігнорували, а почали біля нього зупинятися, прислуховуватися до Правдивого Слова, кликати сусідів, друзів і родичів, щоб і ті Правдиве Слово послухали. Дуже їм сподобалося те, що розповідав Пастух. Так Благін прийняв Правдиве Слово і подружився з ним. Мало того ― жителям Благіна Правдиве Слово сподобалося настільки, що вони попросили Пастуха залишити його їм назавжди.
І тут сталося саме велике диво! Знаєш, якщо я візьму яблуко і поділюся ним з тобою, то у тебе залишиться частина яблука і у мене частина яблука. А от якщо поділитися Правдивим Словом ― то у кожного залишиться ціле Правдиве Слово! Те ж трапляється і з любов'ю, добротою, ніжністю і хорошими ідеями ― скільки б ти ними не ділився з іншими, у тебе все рівно вони залишаться повними і неподільними. Ось яке диво!
Погодився Пастух поділитися Правдивим Словом з жителями Благіна. І оселилося Правдиве Слово в кожному будинку і в кожній родині. І стало з тих пір місто розвиватися, а його жителі ― процвітати, адже ніхто нікого більше не обманював, ніхто не крав, ніхто не ображав інших; всі старанно працювали і мирно жили. Ось яке диво зробило Правдиве Слово! Але де б Пастух не ходив, чим би не займався ― рідного міста забути не міг. Дуже хотілося допомогти людям, серед яких виріс. Шкода йому було нещасних людей, які не прийняли Правдиве Слово.
Тому, через якийсь час, вирішив він повернутися до Злобеня. Однак прийшовши, міста не знайшов. Зникло місто: воювало з сусідами, зубожіло, було пограбоване і спалене дотла. Лише обгорілі стіни стриміли навколо та дикі тварини оселилися в руїнах. Брехня, гординя, заздрість, злість, неробство, лінь зруйнували величне колись місто.
Заплакав Пастух, але робити нічого ― пізно допомагати тому, хто допомоги не хотів. Не послухали люди Злобеня Правдиве Слово і пропали. А Пастух пішов далі ― нести Правдиве Слово тим, хто готовий його вислухати і прийняти.
Чи готовий ти вислухати Правдиве Слово і прийняти його, коли зустрінеш?
Якщо так ― чекай, і воно прийде. І тоді мир, радість і мудрість стануть супроводжувати тебе всі роки твого життя.
