Шановні відвідувачі!

Наш проект потребує допомоги, будемо раді Вашій підтримці:
(Приват Банк)
5168 7427 0439 9173
Семенець Роман.
З повагою: Адміністрація сайту.

Print Friendly and PDF

postheadericon Розсудливий розум

Розсудливий розум

   У чистому полі стояв будинок. Жив у цьому будинку чоловік, звали його Яким. Все своє життя він працював у полі: орав, сіяв, поливав, здобрював.

   Одного разу дивиться Яким ― біля його ґанку стоїть дідок із сивою бородою, довгими вусами і зморшкуватим лицем.

― Доброго здоров'я! ― привітався дід.

― Чоловіче добрий, ― продовжив дідусь, ― будь ласка, дай мені води і нагодуй мене. Я довго подорожую і стомився.

― Заходь до хати, ― запросив Яким. ― Все, що можу тобі запропонувати, – шматок хліба та кухоль квасу.

― Й на тому ґречно дякую, ― відповідає подорожній.

Зайшли вони до хати. Сіли за стіл, Яким і питає:

― Куди прямуєш?

― Ходжу по світу, ― відповідає дід, ― дивлюся як люди живуть, розуму набираюся.

― Працювати ти, бачу, не хочеш. Добрий кусень хліба ― ось що важливо людині! Розум – розумом, але ним ти ситий не будеш!

― Правда твоя, ― погодився старий. ― Знання ― не хліб, ними шлунок наповнити не можна. Знаннями наповнюють розум і душу.

― І що ж ти дізнався, і чого навчився? ― цікавиться господар.

― Ну, дізнався я, що Земля кругла…

― Ха-ха-ха! Та яка ж вона кругла? ― перебив, сміючись, Яким. ― Земля чорна і тверда. Я щодня на ній працюю, і хто – хто, а я про землю знаю все.

― Ще, ― не поспішаючи продовжує мандрівник, ― побачив я такі місця, цілком залиті водою. Стоїш біля води, дивишся, а їй кінця – краю не видно. Називається така вода морем або океаном. І ходять по тій воді величезні човни та кораблі.

― Ха-ха! ― сміється ще сильніше Яким. ― Як ти доладно вигадуєш! Вода – вона ж рідка, як по ній ходити можна? Втопишся тільки так!

― Побачив я ще таке диво, ― далі веде мову мандрівник, ― яке називається північним сяйвом. У північних краях ночами на небі з'являються різнокольорові веселки і переливаються яскравим світлом на весь небосхил! І від цього сяйва вночі видно, як вдень…

   Яким уже на стільці всидіти не може ― так йому смішно. Навіть заплакав від реготу і, витираючи рукавом сльози, промовив:

― Я правий! Знання ― сміх один!

   Нічого не відповів йому подорожній. Тільки подякував господареві за частування і далі в дорогу рушив. А Яким ще довго реготав, стоячи на ґанку і дивлячись старому у слід.

   Не хотів Яким знати, що далі його хати діється. Тому й жив один у злиднях та бідності.

 

повернутися до: Українські народні казки⇒

Додати коментар