Самозакохана жабка

   На лавочці біля хатинки сиділа жабка. Це була не просто якась там собі жабка, це була сама Елла Кваквакова! Зелена, з великими витрішкуватими очима й довгими лапками. Елла Кваквакова, на відміну від всіх інших жаб, яких ти коли – небудь бачив, була одягненою. Так-так! На ній красувалася модна рожева сукня, а на голові ― модний рожевий бант! Ось яка незвичайна жабка. Потрібно відмітити, що Елла себе дуже любила. Мало сказати любила ― вона в собі, голубоньці, душі не чула. Тому якраз зараз, втім як і завжди, вона займалася нічим іншим, як подумки себе вихваляла.

   «Я ― найкрасивіша, найзеленіша і найокатіша жабка в ставку», ― хвалила себе Елла Кваквакова.

   Час від часу вона викидала вгору свій довгий язик і ловила маленьких мошок, котрі наївно пролітали повз неї.

   «Я розумна? Розумна! ― питала вона себе, і собі ж відповідала. ― Порядна? А як же! Дуже – дуже порядна!.. Добра? Та я добродійка із добродійок! Всі мене поважають і хвалять!» ― Елла була абсолютно впевнена у тому, що вона сама добра, розумна і прекрасна.

   «Тому, ― продовжувала вона свої роздуми, ― у мене має бути все найкраще. Всі інші зобов'язані про мене дбати. Все, чого захочу, мені повинні дати, принести, купити, дістати або подарувати. Адже це ж Я! Я!..»

   Але раптом самовихваляння Елли Кваквакової перервав гучний сміх. Хто це шумів? Ой! Та це ж її сестричка!

   Елла Кваквакова мала молодшу сестру, яку звали Вакка. Вакка відрізнялася від Елли в усіх відношеннях. Поки Елла Кваквакова сиділа і міркувала про себе, Вакка гасала у дворі і гралася з кузькою. Це була сусідська кузька. Кузьку зазвичай тримали в сусідньому дворі на прив'язі, щоб та стерегла будинок. Але кузька виявилася занадто спритною, і сьогодні їй вдалося з прив’язі втекти. Побачивши кузьку, Вакка вирішила її подражнити, а заразом й погратися.

   Роздивляючись, як сестра стрибає разом з кузькою, Елла Кваквакова насупила брови.

   «Ось тільки моя молодша сестра, ― думала Елла, ― вреднюча й неохайна Вакка, ніяк не хоче зрозуміти, що я, її старша сестра, ― краща за всіх в ставку. Та що там у ставку ― я найкраща в цілому світі!» Елла знову викинула вгору язика, щоб зловити чергову мошку, але від роздратування промахнулася, і мошка спокійно полетіла далі у своїх мошкових справах.

   Молодша сестричка дратувала Еллу. Вже з самого ранку Вакка взяла без дозволу ляльку Елли ― Принцесу – жабу. І не тільки взяла без дозволу, а ще принесла мамині ножиці і обрізала ляльці кучері, від чого лялька стала схожою не на Принцесу – жабу, а на обідране полінце.

   А те, що сталося під обід, виявилося ще гіршим ― Вакка пішла на кухню, знайшла морозиво, що Елла приховала у морозильнику, і з'їла його. Та й це ще не все!

   Під вечір Вакка одягла найкращі туфлі Елли (так-так, ті самі туфлі, котрі Елі подарувала мама на день народження!) і, пострибавши до центральних лопухів ставка, там їх загубила! Від таких вчинків сестри Елла Кваквакова відчувала себе скривдженою і ущемленою.

   «Шкідливе, пакосне і зле дівчисько! ― гнівилася Елла. ― Як можна бути такою!? Ніхто її не повинен любити. Вона негідниця. Не люблю її, не люблю… Вакка ― моя ворогиня! У- у-уххх!!»

   І тут в зелену голову Елли прийшла підступна ідея. Так-так! Сама що є найпідступніша! Вона подумала: «Треба Вакку провчити!»

   Від цієї підступної думки Елла аж зраділа. Вона піджала губки в злорадній посмішці, а в її витрішкуватих очках застрибали капосні іскорки. Як би краще провчити молодшу сестричку?

   Мошки продовжували літати над головою Елли, але вона їх не помічала, тому що була поглинена підступним задумом помсти, який, до речі, вже майже дозрів.

   «Та-а-ак! Спершу я піду до кімнати Вакки, візьму її улюблену ляльку Ква – Принцесу, та перманентним чорним фломастером намалюю на обличчі у ляльки величезні чорні вуса ― будувала злостиві плани Елла. ― А плаття ляльки поріжу ножицями на малю-ю-юсінькі шматочки. Потім принесу з підвалу синю фарбу, ту, що мама купила фарбувати паркан, і заллю нею всю…»

   Не відомо, чого би ще понавигадувала Елла Кваквакова, якби не гучний крик, який перервав її підступні роздуми. Виявляється кузька, за якою ганялася Вакка, наскочила на Вакку і сильно вкусила її за колінце. Бідолаха Вакка кричала від болю. (Будь – ласка, запам'ятай: не можна дражнити тварин, це ― дуже небезпечно. Вони можуть вкусити або подряпати!)

   Коли Елла Кваквакова побачила, як Вакка плаче, зловтішні думки з її голови випарувалися. Елла зразу забула про всі свої злі наміри, і їй захотілося допомогти сестричці.

   Елла Кваквакова швиденько побігла до телефону, подзвонила в швидку медичну допомогу жаб і повідомила, що її молодшу сестричку покусала кузька (Ти ж знаєш, що якщо трапляється щось подібне, потрібно телефонувати до служби швидкої медичної допомоги). Потім вона повернулася до сестрички. Елла обіймала Вакку і дмухала на її колінце до тих пір, поки не приїхала машина з лікарями.

Бідну молодшу сестричку забрали до лікарні.

   «Дивно, чому це я так відчайдушно кинулася їй на допомогу? І звідки ця тривога? Чому я турбуюся про це дівчисько, котре псує мої речі і заважає жити?» ― дивувалася Елла.

   Елла була розумною жабою, тому дуже скоро усвідомила, що її молодша сестра Вакка абсолютно не надоїдливе створіння. Вакка ― не підступна маленька жабка, що псує її речі та відбирає солодощі. Вакка ― її маленька сестричка, легковажна і безтурботна жабка. Та, яку Елла занадто сильно любить, і якій ніколи не зашкодить. Незважаючи ні на що, Елла любила Вакку!

   Потім Елла Кваквакова подумала: «Не така вже я чудова і особлива. Це ж я тільки що замишляла зле».

   І тут Елла Кваквакова зрозуміла, що в її серці живе любов до молодшої сестрички. І їй стало дуже соромно від того, що вона злилася на свою сестру.

   Як же раділа Елла, коли Вакка здоровенькою повернулася додому! Звичайно ж, Вакка зіпсувала ще чимало речей Елли, не раз з'їдала її десерти і часто потай відв'язувати сусідську кузьку, але старша сестричка більше на молодшу не злилася. Вона її любила і все їй прощала.

повернутися до: Українські народні казки⇒

2 Responses to “Самозакохана жабка”