Шановні відвідувачі!

Наш проект потребує допомоги, будемо раді Вашій підтримці:
(Приват Банк)
5168 7427 3161 0352
Семенець Роман.
З повагою: Адміністрація сайту.

Print Friendly and PDF

postheadericon Суд Божий

Суд Божий

   Був один чоловік та мав чотири воли. Одного разу бере він ті воли та й гонить на ярмарок. Пригнав уже на торговицю та й зараз приступили до нього купці і зачали торгуватися, і вже прийшло до згоди. І продав той чоловік воли за великі гроші. Але один злодій все дивився збоку, куди йде той чоловік, та й він все за ним підходив. Той чоловік був дуже скупий і не хотів ні з ким компанію тримати. А той злодій як підходив, та й дивиться. Той чоловік повернув до шинку та й лиш за три карбованці випив горілки, та іде додому; не чекав компанії, пішов сам. А той злодій, що підходив, уже провів його на поле. Дорога вела через ліс. Той злодій обійшов боком, став собі в лісі за дуба і вже очікував на того чоловіка. А було вже дуже темно, бо вже була пізня ніч. Той злодій вийшов з-під дуба і зараз як ударив дрючком, та й убив на смерть того чоловіка і взяв від нього гроші за чотири воли. Відко­тив колоду, що довго стояла в зрубі, і затяг там в яму того чоловіка, привалив колоду назад і накрив листям так, щоб ніхто і не сподівався, аби там був чоловік. Але той злодій почув нараз голос:

— Чекай, небоже, я тобі аж в тридцять років на­гадаю.

   Той злодій обзирається — нікого не видно, а хтось кричав. Він і не знає, що хоть нікого не було, як він убив чоловіка,- коли пан Бог все бачив і не хоче не помститися кривді. Так той злодій прийшов додому і не міг здогадатися, хто би на нього кричав.

   Вже він зачав собі ґаздувати і зачав грішми керувати. І так йому повелося, що за деякий час зробився паном. Так він собі жив, товаришував собі з приятелями, аж нарешті прийшов уже і тридцятий рік. Було то одної неділі, вбрався він по-панськи, взяв сумку на плечі та й іде в місто.

   Дивиться: там жінки продають капусту. А то такі голови великі, як добрі гарбузи, йому сподобалася та капуста та й купив собі одну головку, та й іде додому. Зустрічають його товариші та й кажуть:

— А що там доброго купив?

— Нічого, — каже той злодій.

   А йому соромно було показати капусту. Але ті цікаві були, його товариші, та й один забіг ззаду та й зірвав сумку, дивиться, а він тримає голову із чоловіка. Та й зараз зробили крик у місті. Обступив його народ і запровадили його до суду. А голову зараз винес­ли на місто та й показували. Один чоловік був з того села, що чоловік пропав, та й каже:

— Вже буде тридцять років, як від нас чоловік погнав воли на ярмарок, і до сьогодні нема чутки про нього. Голова подібна була як в того чоловіка.

   Витягли з того злодія признання; пішли в ліс і найшли ще з того чоловіка кості. І зразу того злодія повісили, а його маєток віддали си­ротам.

 

повернутися до: Українські народні казки⇒

Додати коментар