Шановні відвідувачі!

Наш проект потребує допомоги, будемо раді Вашій підтримці:
(Приват Банк)
5168 7427 0439 9173
Семенець Роман.
З повагою: Адміністрація сайту.

Print Friendly and PDF

postheadericon Телиця та пан

Телиця та пан

   Колись давно їхав я до торгу продавати  тели­цю. Їду та їду, коли зустрівся мені пан та й питає:

— Куди ведеш телицю, чоловіче?

— На продаж, — кажу.

   Давай мене пан прохати, щоб я продав йому тели­цю, мабуть, полюбилась йому моя телиця. Я не від­даю. Коли це пан пнеться прямо силоміць узяти телицю, вже вхопив її за роги, хотів вести до себе, а я тоді хап її мерщій за хвіст та й держусь, не пускаю. Пан шморгнув телицю, щоб ішла, а вона як смикнеть­ся геть, із рук вирвалась та й побігла, а хвіст зостав­ся у мене — увірвався.

— Запам'ятай же собі, пане, цю телицю, — кажу йому і з тим повернувсь додому. От на другий день беру долото і сокиру і пішов до того ж таки пана і питаю, чи не треба йому теслі.

— Треба, — каже.

   І повів мене у ліс рубати дрова. От зрубав я дуба, розколов трохи долотом та й кажу панові:

— Попробуй, пане, який теплий дуб усередині.

   А пан і заложив руку в розколину пробувати, а я мерщій висмикнув долото і прищикнув там панову руку. Тоді я вийняв з-за пазухи телички хвіст і давай поганяти ним пана. Ніде було діватись панові, треба відкуплятися; дав він мені грошей за телицю скільки слід.

— Оце тобі, пане, за телицю, — кажу йому.

Розщепив знову дуба, випустив панську руку і пішов додому.

 

повернутися до: Українські народні казки⇒

Додати коментар