Тхір і лис

   Раз прийшов лис до тхора в гості, та й тхір його гарно погостив. Але приходить відтак тхір до лиса, а лис каже:

— Не маю я, куме, чим вас погостити, хіба би пішли зі мною тут до одного ґазди, у нього є цілий курник.

   Зібралися вони обоє і пішли шукати курей. Прийшли вони до того чоловіка. Каже лис до тхора:

— Тут є курник. Ану, лізьте цією діркою досередини, а я буду на варті; лиш собі, — каже, — не жалійте, бо господаря не шкода, у нього є досталь!

   Тхір поліз досередини, лис заклав дірку дошкою, а сам підбіг під вікно та крикнув:

— Ой ґаздо! Ґаздо! А ідіть-но до курника, маєте зло­дія…

Та й утік.

   Ґазда схопився, збудив синів та й повибігали надвір. Зробився крик! А той тхір уже собі гарно під'їв та й як учув, що біда, а він далі… Штовхнув дошку та й береться ліз­ти, а то не получається, бо став дуже товстий… А ті як взяли бука, як стануть бити, то тхір ледве пропхався через дірку й утік ледве живий.

Від того часу тхір з лисом у великій ненависті.

повернутися до: Українські народні казки⇒