Торба з діамантами

   Один чоловік усе життя служив у багача. А коли зістарівся, багач його вигнав за ворота. Бідний повернувся до своєї хатини, ліг на лаву й стогне.

   Минуло кілька днів. Він так зголоднів, що перед очима підскакували чортики. Чоловік лежав і чекав смерті. Але раптом подумав:

   «Чого це я маю голодувати? Хіба той багач мусить бу­ти хитрішим від мене? Що, забрати мої сили та й вигнати мене з порожньою торбою? Е-е-е, я йому покажу!»

   А перед вікнами хатини росла велика груша. Бідний глипнув на неї і хитро посміхнувся. Потім узяв торбу і пішов до річки. Наповнив її рінню, а як приніс додому, гарненько зашив та й закопав під грушею. Через кілька днів пішов до багача:

— Пане, мені приснився гарний сон.

— Який?

— Уві сні показався мій покійний дід і сказав: «У тебе під грушею є торба з діамантами. То я її закопав, коли повернувся з турецької війни…»

— Ходімо та розкопаємо! — схопився багач.

   Пішли. Бідний копав, багатий дивився. Бідний доко­пався до коріння — хап торбу і драла до хати. Багач бі­гом за ним. Бідний кинув торбу в скриню, а сам ліг на неї.

— Не дам нікому, хоч би мене різали! Хто мене буде годувати до самої смерті, тому й лишу торбу з діамантами.

— Я… я буду тебе годувати! — затрусився багач.

   І, справді, після того носив біднякові хліба, солонини і всякого добра. Убрав його файно. Бідний собі жив, як у бога за дверима, нічим не журився. Коли прийшла смерть, заплющив очі та й помер. Багач поховав його — так, як має бути. Прийшов із цвинтаря, отворив скриню, а там — каміння в торбі.

— Його діаманти стали камінням для тебе! — казали бідні люди.

Багач мовчав і сопів.

повернутися до: Українські народні казки⇒