Шановні відвідувачі!

Наш проект потребує допомоги, будемо раді Вашій підтримці:
(Приват Банк)
5168 7427 0439 9173
Семенець Роман.
З повагою: Адміністрація сайту.

Print Friendly and PDF

postheadericon Цапова хата

Цапова хата

   Як жив собі чоловік і жінка. У них були цап і баран, і кабан, і півень, і селезень, і гусак — усього потроху. Потім той чоловік і жінка померли, залишилась сама скотина. Поки жили-жили, поки й хату розвалили, — ту, що дід покинув. Розвалили, розтягли і пішли, хто куди влучив. Це діло ішло до літа. А як стало вже холодно, от тоді вже цап пішов до кабана.

— Кабан, брате! Давай хату будувати, бо буде зима, так пропадемо.

А кабан каже:

— Я в листя зариюсь, то мені й тепло буде! Не треба хати.

Тоді він пішов до барана.

— Баран, брате! Давай хату будувати, бо буде зима, так пропадемо.

А баран каже:

— Я одну шкуру простелю, другою вкриюсь, та й тепло буде! Не треба хати.

Тоді він пішов до гусака.

— Гусак, брате! Давай хату будувати, бо буде зима, так пропадемо.

А гусак каже.

— Мені не треба. Я одно крило простелю, одним укриюся та й перезимую. Не треба.

Потім пішов до півня, а він каже:

— Я з тієї деревини та на ту літатиму та й нагріюсь, не треба мені хати.

Пішов до селезня.

— Селезню брате! Давай хату будувати, бо буде зима, так пропадемо.

А селезень каже:

— Я з тієї криниці та в другу поплаваю-поплаваю, та й тепло буде.

   Ну, тоді цап походив по всіх — ніхто не хоче, давай сам хату будувати. Побудував хату, поставив піч і живе. Стало холодно, зима кужелить таке! Він сидить же в хаті, а ті гибнуть надворі. От приходе кабан.

— Ой, — каже, — цапе-брате, пусти в хату, пропаду!

А цап каже:

— Не хотів хати будувати, то пропадай там! Не пущу.

А кабан каже так:

— Все рівно, як ти мене не впустиш, то все рівно буду рити, розтягати усячину, то й ти пропадеш, і я пропаду.

Пішов він відчинив.

— Іди лягай під припічком.

   Вже кабан уклався й лежить під припічком. А сам на печі. Коли приходе баран.

— Цапе-брате, пусти в хату, пропаду!

А цап відповідає:

— Не хотів хати будувати, пропадай там!

   А баран каже, що «як ти мене не впустиш, то я як розженусь та як грюкну в двері, так і виб'ю! І ти пропадеш, і я пропаду». Треба впускати. Упустив, каже:

— Лягай під лавою.

Ось іде гусак.

— Цапе-брате, пусти в хату! Пропаду!

А цап каже:

— Я ж тобі казав, а ти не схотів хати будувати! Пропадай! Мені нема діла, що ти пропадеш.

А гусак цей каже:

— Ну то добре! Не впускаєш?! А я по соломині розтягну всю покрівлю, і ти змерзнеш, і я.

Відчинив і тому.

— Іди сідай на підлогу.

Коли ось іде селезень.

— Так-так! Так-так! Цапе-брате, пусти в хату. Пропаду!

— Пропадай! Не хотів хати будувати.

— Ну, я буду все твоє добро нівечить, І ти пропадеш, і я пропаду.

Усі його лякають. Волів і його пустити.

— Ти сідай на лаві.

Потім іде півень.

— Куд-ку-да! Куд-ку-да! Цапе-брате, пусти в хату! Пропаду!

— Е, ні, півнику! Пропадай! Не хотів хати будувати. Політай з дерева на дерево та й нагрієшся.

А півень каже:

— Я як розженусь літати, так усі вікна поб'ю, і ти пропадеш, і я пропаду.

Ну, впустив і того.

— Сідай аж на жердці.

   Значить, зібрались усі і живуть. Топлять і все роблять гуртом. А вовки почули, що там багато пожитку. Один і каже:

— Я, братця, знаю де багато м'яса!

— Ну, як знаєш — ходімо!

   Пішло туди штук зо три, а може й чотири. Прийшли, прогребли дірку під хатою, і вліз туди один. Так вони як захватили того вовка! Кабан попав за вуха, баран як розженеться та б'є з розгону, гусак крилами лупить. Ті втрьох б'ють, а селезень сидить та:

— Так-так! Так-так!

А півень сидить на жердці та:

— Куд-ку-да! Куд-ку-да! Бийте, бийте та й подайте сюди!

   Ті вовки, що були коло хати, то ноги на плечі та й повтікали, а того тобто вбили. А самі живуть, хліб жують, постолом гроші возять, і оце й казка уся.

 

повернутися до: Українські народні казки⇒  

Додати коментар