Убогий та багатий

(інша версія)

   Жив собі один дуже убогий чоловік. Ото ліг він одного разу спати, та ніяк заснути не мо­же — усе дума: «Чого се убогим людям так важко на світі жити. І навіщо се багачі гроші збирають? У іншого від грошей аж скриня трі­щить — така повна. От якби в мене було бага­то грошей! Жив би я добре, розкошуючи, та й другим давав би.

Коли це щось у хату увійшло та й каже:

— А хочеш забагатіти? Ось тобі капшук. Це не простий капшук: у ньому тільки один чер­вінець, але ж тільки його витягнеш, так зараз і вродиться другий. Набери відсіль червін­ців стільки, скільки хочеш, а потім закинь кап­шук у річку. Тільки гляди, поки не закинеш капшука, не можна й одного червінця тратити, а то всі череп'ям поробляться.

Сказало та й кинуло убогому капшук.

   А той так здивувався, так зрадів, не може й слова вимовити. Далі схаменувсь; узяв обереж­но капшука, розшморгнув – є червінець. Витяг один – там уже другий вродився:

   І почав він тягати: що витягне, то вже знов там є. І дума він: «За ніч натягаю червін­ців, зроблюсь багатирем, тоді закину капшук у воду, а сам порозкошую!»

   І так цілу ніч тягав і дуже багато злота на­тягав, прийшов ранок, він і думає: «А що, якби ще таку купку натягати – от би добре діло бу­ло. Ану лиш спробую – хіба важко ще день над капшуком посидіти?»

   І почав знов тягати. Натягав другу купу і знов дума: «А чом би ще не тягати? Як капшука закинути?»

   І ото тягає знов. А там ще та знов ще – ніяк від капшука не відірветься. Їсть самий хліб чер­ствий, ночі не спить — тягає.

Так минув і тиждень, і місяць, і рік.

«Як, – каже, – покинути, коли щастя саме в руки лізе?»

   І оце зовсім уже налагодиться іти до річки, закидати капшука. І вже присяде, а не закине, – вернеться назад. І так з того клопоту знемігся, що увесь посивів, схуд, зробивсь жовтий, як віск, ледве ходить – а все свого не кидає, руки трусяться, а він тягає.

Тягав, тягав – та так старцем і вмер з кап­шуком у руках.

повернутися до: Українські народні казки⇒