Шановні відвідувачі!

Наш проект потребує допомоги, будемо раді Вашій підтримці:
(Приват Банк)
5168 7427 0439 9173
Семенець Роман.
З повагою: Адміністрація сайту.

Print Friendly and PDF

postheadericon Убогий та багатий (2)

Убогий та багатий

(інша версія)

   Жив собі один дуже убогий чоловік. Ото ліг він одного разу спати, та ніяк заснути не мо­же — усе дума: «Чого се убогим людям так важко на світі жити. І навіщо се багачі гроші збирають? У іншого від грошей аж скриня трі­щить — така повна. От якби в мене було бага­то грошей! Жив би я добре, розкошуючи, та й другим давав би.

Коли це щось у хату увійшло та й каже:

— А хочеш забагатіти? Ось тобі капшук. Це не простий капшук: у ньому тільки один чер­вінець, але ж тільки його витягнеш, так зараз і вродиться другий. Набери відсіль червін­ців стільки, скільки хочеш, а потім закинь кап­шук у річку. Тільки гляди, поки не закинеш капшука, не можна й одного червінця тратити, а то всі череп'ям поробляться.

Сказало та й кинуло убогому капшук.

   А той так здивувався, так зрадів, не може й слова вимовити. Далі схаменувсь; узяв обереж­но капшука, розшморгнув – є червінець. Витяг один – там уже другий вродився:

   І почав він тягати: що витягне, то вже знов там є. І дума він: «За ніч натягаю червін­ців, зроблюсь багатирем, тоді закину капшук у воду, а сам порозкошую!»

   І так цілу ніч тягав і дуже багато злота на­тягав, прийшов ранок, він і думає: «А що, якби ще таку купку натягати – от би добре діло бу­ло. Ану лиш спробую – хіба важко ще день над капшуком посидіти?»

   І почав знов тягати. Натягав другу купу і знов дума: «А чом би ще не тягати? Як капшука закинути?»

   І ото тягає знов. А там ще та знов ще – ніяк від капшука не відірветься. Їсть самий хліб чер­ствий, ночі не спить — тягає.

Так минув і тиждень, і місяць, і рік.

«Як, – каже, – покинути, коли щастя саме в руки лізе?»

   І оце зовсім уже налагодиться іти до річки, закидати капшука. І вже присяде, а не закине, – вернеться назад. І так з того клопоту знемігся, що увесь посивів, схуд, зробивсь жовтий, як віск, ледве ходить – а все свого не кидає, руки трусяться, а він тягає.

Тягав, тягав – та так старцем і вмер з кап­шуком у руках.

 

повернутися до: Українські народні казки⇒

Додати коментар