Умілий злодій
Умілий злодій
Були два брати. Старший був багатий, але був злодієм, а молодший був бідний, але був чесний господар. Старший не мав дітей, а молодший мав три хлопці. Каже старший брат до молодшого:
— Дай ти мені свого найстаршого сина в прийми; навіщо — каже, — має мій маєток іти в чужі руки? Йому залишу!
І взяв собі найстаршого сина і пішов з ним у ліс. Побачив той хлопець в лісі гарні буки.
— Стрийку, — каже, — якби ті буки начетверо розколоти, то були гарні осі до воза!
А той каже тоді до хлопця:
— Ой, тебе мені не треба!
Та й прийшов до брата і каже:
— Брате, дай мені середущого сина, бо той нездатний!
Та й узяв собі середущого хлопця і пішов з ним у ліс.
А хлопець побачив гарні берези та й каже:
— Стрийку, із тих беріз були би гарні упряжі до саней!
Тоді стрий каже:
— Ой, геть собі йди, мені тебе не треба!
Та й пішов по наймолодшого хлопця до брата.
— Дай мені, — каже, — наймолодшого хлопця, бо ті мені обидва не сподобалися!
Та й з тим пішов найперше в ліс.
А хлопець побачив у лісі гарні буки і каже:
— То би добре було тими буками комори підважувати!
Тоді стрий каже:
— Будеш ти мій, бо ти дбаєш про злодійство!
Та й ідуть вони оба попри гостинець, а там жене якийсь чоловік вівцю. Тоді той хлопець каже:
— Стрийку, я би ту вівцю украв від нього!
— Ба, та як украдеш, хіба його заб'єш?
— Ой ні! Я з нього, стрийку, і портки вкраду!
— То кради!
Він тоді пішов, обмастив чобіт болотом та й поставив перед тим чоловіком на дорогу. А той іде попри чобіт, але й не дивиться на чобіт, бо був дуже замазаний болотом. Але хлопець знов той чобіт вхопив та й обмив та й полетів наперед нього і поставив вже чистий чобіт на дорогу.
Мужик побачив, що вже другий чобіт лежить, та й гадає собі: «Ото хтось пару чобіт загубив; не міг же я той чобіт підняти, то би мав добру пару!» Та й тоді оглянувся, чи нікого на дорозі немає, прив'язав вівцю до дерева, чобіт положив коло неї, а сам повернувся назад по той другий чобіт.
А той хлопець забіг, ухопив вівцю і чобіт та й утік. Мужик там чобота шукає-шукає — аж нема. Повертається, а тут і того чобота нема, і вівці нема. А хлопець взяв, вівцю облупив та й перебіг того чоловіка і запхав ту шкіру в болото так, що вовну було видно — наверх вовною.
Мужик надійшов та й каже:
— Ото тут в багно впакувалася, а я тебе шукаю!
Та й пустився за вівцею лізти, але жалів портки, аби не обталапати в болоті, то зняв та й положив на камінь, а тоді поліз у болото. Хлопець забіг, портки вхопив та й утік.
Та й тоді каже до стрийка:
— Стрийку, ми тепер будемо ту вівцю пекти!
Взяли вівцю пекти, а він тоді каже:
— Стрийку, я йду за водою, бо мені пити хочеться!
Але взяв собі мішок, нарвав трави та й взяв дрючок в руки та й в той мішок б'є, а сам кричить:
— Ой, ґвалт! То не я вівцю крав, то мій стрий!
А стрий то почув, гадав собі, що то жандарми хлопця б'ють, то м'ясо лишив і втік. Той тоді прийшов, вівцю допік, добре сам попоїв та й поніс решту і продав.
Але вже до стрийка не повертався, лишень собі пішов у світ — на крадіж.
