Шановні відвідувачі!

Наш проект потребує допомоги, будемо раді Вашій підтримці:
(Приват Банк)
5168 7427 0439 9173
Семенець Роман.
З повагою: Адміністрація сайту.

Print Friendly and PDF

postheadericon Ведмежа лапа

Ведмежа лапа

   Сидить лисиця і їсть рибу. Назустріч їй ведмідь: «Здоров, кума! Де ти рибки наловила?»

— «Он там на річці; піди й собі налови».

   Ведмідь пішов на річку, опустив хвіст у воду і приговорює: «Ловись, рибка, маленька й велика». А лисиця своє: «Мерзни, мерзни, ведмежий хвіст».

   А ведмідь запитує: «Що ти, кумо, там говориш?»

— «Я кажу: ловись, рибка, маленька й велика».

   Сидів, сидів ведмідь, став тягнути хвіст; тягне, тягне — ніяк не витягне. І думає: «От і багато риби начіплялось на хвіст».

   А лисиця побігла на село, скликала громаду: «Ідіть на річку ведмедя бити». Люди прибігли з вилами і лопатами, з сокирами і почали бити ведмедя. Били, били і лапу відбили.

   Ведмідь пішов у ліс, виламав велику палку і зробив собі костиль, йде в село до баби і приговорює:

Іду, бреду на сосновім костилі,
На дубовій палці.

 

Йде й приговорює:

— Усе село спить,
Уся вода спить,
А одна баба не спить,
На моїй шкурі сидить,
Моє м'ясо варить,
Мою шерсть пряде.

 

   Підійшов ведмідь до дверей і стукає колодкою: «Відчини, бабо, віддай мою лапу!»

   Баба злякалась, відкрила погріб, погасила вогонь, відкрила двері і сіла на піч. Ведмідь увійшов і впав прямо в погріб. Баба зачинила двері і пішла в село кликати мужиків. Мужики прийшли й почали бити ведмедя. Били, били і хвіст відбили.

   Ведмідь не оглядаючись чкурнув у ліс; а баба стала жити-поживати і добра наживати. От така то казка про ведмедя.

 

повернутися до: Українські народні казки⇒

Додати коментар