Війна пса з вовком
Війна пса з вовком
Прибіг, вовк до села побачив пса і каже :
— Давай дружити.
Пес друзів не мав і погодився. Почав вовк приходити до нього в гості. Розповідає, що нового в лісі, а сам роздивляється по подвір'ю. Подивився і пішов. Собака заснув. Вечером чує: баран кричить. Пес відкрив очі, бачить: вовк тягне барана з стодоли. Собака загавкав, господар вибіг з хати, вхопив палицю і так відгамселив вовка, що той не лише барана залишив, а й сам заледве втік.
Вовк прибігає до лісу та й скликав звірів і оголосив псові війну. Але війна має бути не в селі, а в лісі. Вовк взяв собі ведмедя, кабана, лисицю, а собака не має з ким йти воювати. Просив вола — боїться, просив коня — не йде. Пес зажурився, а тут підходить до нього когут:
— Чого ти, песику, журишся?
Собака розповів. Когут закликав гусака, качку, котика — і військо готове. На другий день зібралися, на війну. Каже півень.
— Як будете доходити до лісу, то створіть великий гул.
Ще не дійшли до лісу, як пес загавкав, когут закукурікав, гуска ґелґає, качка крякає. Почув ведмідь такий крик і каже:
— Величезне військо йде. Де б то сховатись?
І виліз на дуба. Вовк думає: «Як ведмідь боїться, то що мені робити?» Сховався за корч. Кабан зарився в листя, а лисиця у нору, під корінь.
Прийшло собаче військо до дуба, і когут запіяв. А звірям здалося, що він каже:
— Вони тут!
Качка закрякала, а їм здається, що говорить.
— Так! Так! Так!
Гуска заґелґала, а їм причувається, що питає.
— Де? Де? Де?
Кіт занявкав, а кабан махнув хвостиком, бо комар вкусив. Кіт подумав, що це миша, та й скочив до хвоста. Кабан злякався, що кіт хоче його з'їсти, і втікати. Кіт зі страху вискочив на дуба, а ведмідь подумав, що кіт хоче і його з’їсти, і впав на вовка. Вовк навтіки. Лис вискакує з-під кореня і драла… Собака за ним. Але не зловив, лише відкусив шматок хвоста.
Так і закінчилася війна пса з вовком. Але між псом і вовком немає миру і до цих пір.
