Шановні відвідувачі!

Наш проект потребує допомоги, будемо раді Вашій підтримці:
(Приват Банк)
5168 7427 0439 9173
Семенець Роман.
З повагою: Адміністрація сайту.

Print Friendly and PDF

postheadericon Вітрячок та польова миша

Вітрячок та польова миша

   Серед широких полів стояв Вітрячок. Дули вітри, розносячи новини у всі кінці світу, і Вітрячок з тріском повертався, намагаючись не пропустити жодної з них. Південні вітри повертали Вітрячка в одну сторону, а північні ― в іншу. Іноді він крутилася дуже швидко, іноді повільніше, але ніколи не було так, щоб Вітрячок стояв смирно.

   Багато польових жителів Вітрячка побоювалися і близько до нього не підходили.

― Він такий тріскучий! ― шепотіли між собою кроти. ― До нього страшно підійти! Завжди тріщить! Розлякує всіх навколо!

― Еге ж! Еге ж! ― піддакували черв'ячки. ― Поряд з ним ритися неможливо!

   Через це Вітрячок стояв сам-самісінький. І хоча завжди був у курсі того, що і де діється, поділитися новинами йому було ні з ким.

   Якось у ті поля, де стояв Вітрячок, навідалася польова Миш. Маленька і сіренька, з писклявим голосочком і довгим хвостом, Миш виявилася дуже сміливою. Послухавши розмови місцевих жителів, вона вирішила сама довідатися, що ж це за Вітрячок такий, якого всі бояться. Вибравши момент, коли вітри трохи втихомирилися, Миш попрямувала прямісінько до Вітрячка.

― Привіт! ― привіталася Миша. ― Я ― польова Миш!

― Привіт! ― здивувався і одночасно зрадів несподіваній гості Вітрячок. ― Я ― Вітрячок.

Миш продовжила:

― Як справи? Чула, ти місцева знаменитість. Всі тутешні жителі тільки про тебе й говорять.

― Всі про мене говорять, всі мене знають, але ніхто зі мною не дружить, ― поскаржився Вітрячок.

― Хочеш подружитися зі мною? ― запропонувала польова Миш.

― Хочу! ― зрадів Вітрячок. ― Давай дружити!

― Давай! ― тоненьким голосочком пропищала Миш.

   Вітрячок голосно задзижчав, повертаючись на вітрі, і задоволено залопотів крильцями.

― Тоді приходь до мене в гості хоч щодня! Приходь завтра! ― запросив Вітрячок Миш.

― Добре, ― погодилася та.

Наступного дня Миш, як і обіцяла, прийшла в гості до Вітрячка.

― Ой, привіт! Як справи? – привітався Вітрячок, і, не вислухавши відповіді Миші, зразу затріщав:

― А ти знаєш, що я сьогодні чув? Північний вітер приніс новину про те, що бабаки на сусідньому полі весілля справляють. Вони такі маленькі й смішні, і вуха у них стирчать. Уявляєш? Вуха стирчать! Ха-ха! А ще наречена у бабаків така маленька і хвостата. Мені-то, звичайно, байдуже, яка там у них наречена, але, здається, що тут щось неправильно, якщо така хвостата ― і вже наречена. А ще північний вітер розповів, що поруч з бабаками, в норі, живе лисиця, якій взагалі ці весілля бабаків не до вподоби. Вони так сильно шумлять, коли святкують весілля, що лисиця їх постійно ганяє, ― без угаву тріщав Вітрячок. Він з величезною швидкістю і без зупинки повідав Миші про те, що чув від північного вітру.

   Потім Вітрячок згадав все, що чув від південного вітру, і переключився на новини з півдня. А згодом пригадав і новини, які дійшли ще вчора з південно-східним вітром, і захлинаючись приступив до переказу почутого від нього. Вітрячок все говорив і говорив, говорив і говорив, увесь день говорив, поки на вулиці не стало смеркатися.

― Ну, гаразд, ― у паузі між тріском несміливо перебила польова Миш чергову оповідь Вітрячка. ― Мені вже час додому. На добраніч.

― На добраніч! ― попрощалася Вітрячок. ― Мені з тобою так цікаво!

У нас така чудова дружба виходить. Приходь завтра!

― Добре! ― пообіцяла Миш. Голодна, так як весь день нікуди не могла відлучитися від розмов Вітрячка, і втомлена від величезної кількості почутого, вона попленталася додому спати.

   Наступного дня Миша зробила, як пообіцяла: прийшла в гості до Вітрячка знову.

― Привіт! ― привітався Вітрячок, ще здалеку запримітивши свою подругу, та одразу ж, без угаву, затріщав. ― Як добре, що ти прийшла! А знаєш, що я чув з самого ранку? Кажуть, що сойки на нашому полі ― посварилися. Так-так! Уявляєш! Вони ж мирні пташки, а тут ― посварилися. І чорні вони, сойки, некрасиві. Не те, що ми з тобою! Ми не сваримося і ми прекрасні. Ось! Правда ж? Правда ж? Правда! ― сам себе запитував і сам собі відповідав Вітрячок. І, як і попереднього дня, він базікав без зупину, переказуючи новини про своїх польових сусідів, птахів з найближчого лісу, риб з далеких морів і багато іншого, що приносили вітри і про що чув Вітрячок.

   Миша знову сиділа і тихо слухала, не вимовивши ні слова. А коли настав вечір, почала прощатися. Тоді Вітрячок втретє запросив Мишу прийти до нього в гості.

― Добре, ― пообіцяла Миш. ― Прийду.

   На третій ранок Миш знову прийшла в гості до Вітрячка. І цього разу, ледве її помітивши, Вітрячок став базікати про те, як провів ніч, про що міркував і чого б йому хотілося. А Миш сиділа мовчки і слухала. Так тривало цілісінький день.

   Коли і третій день підійшов до вечора, Миш, перервавши базікання Вітрячка, тихо вимовила:

― Знаєш , взавтра я йду на інше поле. І …ймовірно, ми з тобою вже не побачимося.

― Як? ― здивувався Вітрячок. ― Чому ти йдеш і кидаєш мене?

Ми ж дружимо!

― Пробач, ― відповіла Миша. ― Ймовірно, я дружити не вмію.

Вітрячок весь затрясся і голосно закричав:

― Я тобі всю душу тут відкривав, всім з тобою ділився, розважав тебе, як міг, а ти мене зрадила! ― він скрипів і тріщав, показуючи своє обурення.

― Пробач, ― знову попросила вибачення Миш. ― Вибач мене, будь ласка.

― Ну і йди! Бачити тебе не хочу! Зрадниця! ― ображено, злим голосом тріщав Вітрячок.

   Змахнувши сумно хвостиком, вся в сльозах, Миш повільно пішла геть.

   Всю цю сварку чули сусіди Вітрячка. Вітрячок та польова миша більше ніколи не бачились.

― Ой-ой-ой! ― зітхнули кроти. ― Хіба так дружать? Хіба у них була дружба? Миша робила тільки те, що цікавило Вітряка. Вітрячок, насправді, ніколи не цікавився Мишою. Вітрячок лише базікав про себе, пліткував, розкривав чужі секрети і обмовляв інших. Ось Миш, бідолаха, і не витримала.

― Так, бідолаха Миш! ― підтримали черв'ячки.

― І Вітрячок бідолаха, ― додали кроти.

― Чому це? ― здивувалися черв'ячки.

― Тому що Вітрячок так і не зрозумів, чому Миш не захотіла з ним дружити. Він не зрозумів, що того, з ким дружиш, потрібно поважати!

 

повернутися до: Українські народні казки⇒

Додати коментар