Ворона і гадюка

   Жила собі ворона і зробила на дереві гніздо та й нанесла туди яєць. А у тім дереві, в корінні, мала і гадюка гніздо.

   Ворона висиділа молодняк і постійно літала у пошуках харчів. Далеко літала і збирала, що могла, аби погодувати дітей. Прилітає вона одного дня до гнізда, дивиться — бракує одного вороняти. Дуже засмутилась ворона, та нічого вдіяти не в змозі. Другого дня не стало знов одного вороняти. І так за тиждень пропали всі діти.

   Дуже переживала ворона, що якийсь злодій викрав усіх дітей, проте нічого вдіяти не могла. І змушена вона знову нестися і висиджувати.

   Висиділа вона знов воронят, полетіла їм шукати їду. Прилітає — і знов бракує одного вороняти…  Вирішила ворона підстерегти злодія та сіла собі на друге дерево і дивиться, хто буде лізти до гнізда, та й побачила, що та гадюка, що мала гніздо у корінню, вилізла на дерево і з'їла її дитину.

   Думала ворона і гадала як же то гадюку прогнати, і тут їй зустрівся лис. Розказала про все вона лису та й попросила у нього пораду так як знала що лис найхитріший у лісі.

Лис:

— Тут, — каже, — зараз прийде князівська дочка купатися до ріки, і як буде з себе одежу знімати, буде у неї на шиї золотий ланцюжок. Укради той ланцюжок і поклади до тієї нори де живе гадюка.

   Ворона так і зробила. Проте охорона князівни побачила, що ворона вкрала ланцюжок, і тишком прослідкували куди ворона понесла ланцюжок. А ворона спустилася до нори гадюки і там положила ланцюжок, а сама відлетіла на друге дерево і дивиться з гори, що трапиться далі. Охоронці підійшли до дерева та й до нори, а там ланцюжок блищить. Почали діставати його, проте він був глибоко в норі і дістати його було неможливо, тоді почали обкопувати нору і зустріли в тій норі гадюку яка і поїла воронячих дітей. Впіймали вони змію, забрали із собою. 

   От так то ворона позбулася свого запеклого ворога і більше ніколи не бачила вона гадюку, а її воронят більше ніхто не викрадав.

повернутися до: Українські народні казки⇒