Ворона та її діти

   Жила собі ворона і мала вона троє молодих воронят , які ще самостійно не могли літати. Подумала собі ворона: «Ану, я їх випробую, яке з моїх дітей найсправедливіше та чесне».

Та й каже вона до них :

— Діти, ми на цім дереві не втримаємося, бо завтра дерево хоче господар зрубати; сьогодні його намітив на зрубку, тому я вас мушу попереносити на друге місце, он там за той широкий ліс.

   Ворона взяла найстарше вороня і несе. Посеред лісу та й питає:

— Синку, чи будеш ти так мене годувати на старі літа, як я тебе? Чи будеш, — каже, — так годувати і переносити, де треба, як я тебе переношу?

А воронятко відповідає:

— Ой, чому ж ні! Буду, звичайно мамусю!

   А ворона та й впустила його посеред лісу так і не долетівши з ним до нового місця, і повернулася по друге та й так само і його впустила, бо і середуще воронятко так обіцяло, як перше, а вона знає, що то пусті обіцянки. Вертається та ворона за третім, наймолодшим сином і питається і його так, як тих двох, що вже залишились в лісі наодинці. А третій син каже:

— Ненько, я не можу вам цього обіцяти, бо і я буду мати тоді такі самі діти, як і ви, і буду змушений їх так само годувати, як ви нас годуєте, тому не хочу вам зараз нічого обіцяти.

Тоді ворона сказала.

— Один ти — вірна і правдива моя дитина, ти правду сказав, тоді я тебе перенесу і буду надалі тебе доглядати. А твоїх братів я залишила посеред лісу, за те що брехали мені, обіцяли, що будуть мене так на старість годувати, як я їх годувала.

повернутися до: Українські народні казки⇒

2 Responses to “Ворона та її діти”